Довкола почулося кілька смішків, і Чен Сінь нарешті зрозуміла, що МД — це «мілітаристська демократія». Усі погодилися з такою пропозицією. Звісно, еліта аерокосмічної галузі, яка зібралася за цим столом, не сподівалася почути якусь проривну ідею від радника з технічних питань, проте більшість із них були чоловіками, тож, надавши Чен Сінь слово, вони принаймні могли безбоязно роздивлятися її. Чен Сінь завжди намагалася стримано вдягатися, але це аж ніяк не зменшувало її привабливості.
Чен Сінь взяла слово:
— Я маю пропозицію…
— Засипати грошима закони фізики, поки вони не погодяться змінитися? — відрізала презирливим тоном літня француженка на ім’я Камілла, яка обіймала посаду старшого консультанта Європейського космічного агентства. Їй, вочевидь, не сподобалося те, що присутні чоловіки зосередили всю увагу на Чен Сінь.
— Спробувати їх оминути, де це можливо, — відповіла Чен Сінь із ввічливою усмішкою. — Я гадаю, що найперспективнішим ресурсом, доступним зараз людству, є ядерна зброя. Наразі саме ці боєголовки — найпотужніше джерело енергії, яке людство може відправити в космос. Уявіть собі космічний апарат чи зонд, оснащений гігантським тонкошаровим вітрилом, здатним уловлювати електромагнітне випромінювання, як сонячне вітрило — потік фотонів. І якщо ми на певній відстані підриватимемо ядерні заряди через прораховані проміжки часу…
Почулося ще кілька пихкань, а Камілла засміялася неприховано:
— Люба моя, ви намалювали нам сюжет, схожий на сценарій для мультфільму: космічний корабель, напханий ядерними бомбами, гігантське вітрило й картинний герой а-ля Шварценеґґер, який шпурляє бомби за корму, де вони вибухають. — Сміх у конференц-залі посилився. — Вам доведеться переробити домашнє завдання з першого курсу, аби вирахувати тягооснащеність[14] за таких умов.
— Вона не запропонувала змінювати закони фізики, проте дослухалася до іншої вимоги керівництва, — мовив інший консультант, підживлюючи сміх у залі до максимуму. — Шкода, що настільки вродлива панянка має слабкість до брутальної сили.
— А хто сказав, що ядерні заряди розташовуватимуться на самому кораблі? — спокійно відповіла Чен Сінь. Її слова мали такий ефект, ніби вона схопила рукою дзвенячий гонг, посмішки з облич ураз зникли. — Сам космічний апарат складатиметься виключно з детекторів і вітрила й важитиме не більше, ніж пір’я. За таких умов він легко прискорюватиметься під дією випромінювання від ядерних вибухів.
У конференц-залі запанувала тиша. Усі намагалися зрозуміти, де розміщуватимуться ядерні заряди, проте ніхто не наважувався спитати прямо. Поки інші брали Чен Сінь на кпини, Вейд увесь час сидів із незмінним виразом обличчя, але зараз його фірмова посмішка почала розпливатися лицем, немов крижана вода поверхнею криги.
Чен Сінь узяла з диспенсера з водою десяток паперових стаканчиків і розставила їх на столі на однаковій відстані один від одного:
— Ми заздалегідь розмістимо бомби на початковому етапі маршруту польоту зонда, відправивши їх на звичних носіях. — Вона взяла ручку й стала вести її поверхнею стола вздовж стаканчиків, вишикуваних у ряд. — У запланований момент часу, коли зонд проминатиме кожну з бомб, вона вибухатиме, надаючи зонду дедалі більшого прискорення.
Чоловіки один за одним відводили погляди від Чен Сінь, нарешті починаючи серйозно розмірковувати над її пропозицією, хоча й не могли одразу оцінити можливості втілення її в життя. Лише Камілла продовжувала позирати на неї як на нерівню, яка опинилася тут випадково.
— Ми можемо назвати цей метод «прискоренням по маршруту». Частина маршруту, на якому відбуватиметься прискорення, буде вкрай незначною порівняно із загальною відстанню польоту. За попередніми оцінками, тисячу прискорювачів — ядерних бомб — можна рівномірно розподілити на п’яти астрономічних одиницях, тобто на відстані від Землі до Юпітера. А можливо, вдасться розробити й компактніше розташування — до орбіти Марса. Цей задум цілком реально реалізувати навіть за наявних на сьогодні в людства технологій.
Тишу в залі прорізали кілька голосів, які нашіптували щось сусідам. Вони поступово гучнішали. Це було схоже на те, як спорадичні дощові краплі частішають, перетворюючись на зливу.
Вейд, який увесь цей час уважно прислухався до дискусії, раптом запитав:
— Тобі ж не зараз ця ідея спала на думку?
— Це не нова концепція для аерокосмічної галузі. Вона має назву «імпульсний ядерний ракетний двигун»[15].
— Докторе Чен, — втрутилася Камілла, — нам усім чудово відомо про проєкт імпульсного ядерного двигуна. Але у всіх попередніх розробках запас ядерних зарядів розміщувався на борту корабля. Схоже, що розміщення зарядів уздовж маршруту — твоє власне доопрацювання.
Дискусія, яка, здавалося, вже вщухла, розгорілася з новою силою. Цієї миті група експертів стала схожою на зграю зголоднілих вовків, які натрапили на великий шмат свіжини.
Вейд постукав по столу:
— Пропоную зараз не зупинятися на деталях. У нас наразі не стадія техніко-економічного обґрунтування проєкту, ми просто досліджуємо доцільність і принципову можливість його реалізації. Ліпше погляньмо на загальну картину й оцінімо наявність нездоланних перешкод.
Після нетривалої тиші Вадімов вимовив:
— Однією з найважливіших переваг цього проєкту є те, що йому легко дати старт.
Усі присутні були недурними людьми, тож незабаром зрозуміли суть сказаного. Першим кроком стане відправка великої кількості ядерних бомб на навколоземну орбіту. Проблем із засобами доставки також не має бути — наявні міжконтинентальні балістичні ракети легко впораються з таким завданням: американському LGM-118A Peacekeeper, російському «Тополю» чи китайському «Дунфену» цілком до снаги доставити ядерний заряд безпосередньо на навколоземні орбіти. Навіть балістичні ракети середньої дальності за умови дообладнання прискорювачами можна буде використовувати для цієї місії. Крім того, висунута пропозиція набагато дешевша, ніж погоджений країнами після початку Трисоляріанської кризи план масштабного скорочення ядерного озброєння, що передбачає розпилювання й утилізацію ракет і ядерних боєголовок на місцях їх базування.
— Добре, поки відкладемо ідею імпульсного ядерного ракетного двигуна з розміщенням зарядів на маршруті. Інші пропозиції є? — Вейд уважно подивився на всіх присутніх, окрім Чен Сінь.
Ніхто не виявив бажання запропонувати власну ідею. Хоча було видно, що дехто вагався, але очевидно передумав, розуміючи, що конкурувати з пропозицією Чен буде складно. Погляди присутніх поступово знову зосередилися на Чен Сінь, але вирази очей тепер уже значно відрізнялися від попередніх.
— Ми ще двічі зустрінемося для обговорення планів, і я сподіваюся почути від вас більше варіантів і пропозицій. До нашої наступної зустрічі проєкту з використанням імпульсного ядерного ракетного двигуна має бути присвоєна кодова назва й прописане техніко-економічне обґрунтування.
— Оскільки кожен наступний вибух ядерної бомби суттєво збільшуватиме швидкість зонда, цей процес буде схожим на піднімання сходами, — сказав Вадімов. — Тож пропоную назву — «Проєкт “Сходовий марш”». Але, окрім досягнення швидкості в одну соту швидкості світла, розробка техніко-економічного обґрунтування цього проєкту також потребує узгодження важливого показника: маси самого зонда.
— Саме собою вітрило можна зробити надзвичайно тонким і легким. За наявних технологій, думаю, ми зможемо виготовити вітрило з куполом площею 50 квадратних кілометрів і вагою не більше 50 кілограмів, — узяв слово експерт із Росії, який колись очолював проєкт з оснащення космічних кораблів сонячними вітрилами, визнаний неуспішним.
— Тоді залишається питання, пов’язане лише безпосередньо із зондом.
Усі в залі повернулися до головного інженера проєкту запуску автоматичного зонда Кассіні-Гюйґенс.
14
Співвідношення тяги силової установки літального апарату до його власної ваги. Якщо запропонований Чен Сінь космічний апарат нестиме велику кількість ядерних бомб, його власна вага виявиться вкрай великою, а співвідношення тяги двигуна до ваги матиме незадовільні значення. —
15
Автором концепції є Станіслав Улям, польський і американський математик єврейського походження, який народився й почав свою професійну діяльність у Львові. —