Але й розуміла, що саме такими вчинками дехто призвичаюється продавати свою матір до борделю.
Чен Сінь обмірковувала швидкість прогресу в технологіях гібернації — перша партія добровольців уже залягла в сплячку. Більшість із них були смертельно хворими й розраховували на розвиток медицини та можливість вилікуватися в майбутньому. Насправді Юнь Тяньмін мав не гірші за них шанси продовжити своє життя. Хоча через соціальний статус і рівень статків ця опція може виявитися для нього недоступною. Проте за її протекції він міг би отримати таку можливість, але вона власноруч позбавила його будь-якої нагоди!
Наступного ж дня вона хотіла обговорити цю ситуацію з Ю Вейміном, проте, поміркувавши, вирішила, що з таким питанням краще йти безпосередньо до директора.
Як і щоразу, коли Чен Сінь потрапляла до офісу Вейда, вона застала його за зосередженим дослідженням вогника прикуреної сигари. Вона нечасто бачила, як він виконує директорську роботу в звичному розумінні, як-от комусь телефонує, ознайомлюється з документами, проводить перемовини й зустрічі. Чен Сінь і уявити не могла, коли Вейд устигає усім цим займатися, все, що вона бачила, — нескінченні медитації, споглядання, похмурі роздуми без кінця-краю.
Чен Сінь доповіла Вейду, що, на її думку, кандидат №5 недостатньо кваліфікований, вона відкликає свою рекомендацію й просить відсторонити цього кандидата від процедури відбору.
— Що змінилося? Його результати тестування одні з найкращих.
Від слів Вейда її душа опустилася в п’яти. Перший блок тестів передбачав введення в організм кандидатів спеціальної загальної анестезії, щоб позбавити піддослідного відчуття власного тіла, заблокувавши більшість органів чуття, проте залишати його при свідомості. Це була спроба імітувати стан існування мозку поза організмом. Головною метою тесту була оцінка психологічної стійкості кандидатів та їх здатності пристосовуватися до гетерогенних умов існування. Проте розробники тесту, як і будь-хто інший, не володіли інформацією про внутрішню будову й середовище кораблів трисоляріанського флоту, тож їм лишалося лише здогадуватися й фантазувати. Загалом цей блок тестування вважався чи не найжорстокішим.
— Його кваліфікація занизька для цієї місії, — заперечила Чен Сінь.
— Ну, ти значно освіченіша за нього, але якщо відправити твій мозок замість його, то місія точно буде приречена на провал.
— Він самітник. Зізнаюся: я ніколи в житті не бачила самотнішої людини, й у нього нема шансів успішно інтегруватися до будь-якого соціального оточення.
— І саме це є чи не найбільшою перевагою кандидата №5! Оточення, про яке ти говориш, — це людський соціум. Люди, які добре інтегруються в це середовище, також зазвичай стають залежними від подібної інтеграції. Якщо таку особу висмикнути з соціуму й помістити в абсолютно незвичне для неї середовище, в неї може статися нервовий зрив, що може викликати депресію й навіть самогубство. До речі, саме ти — чудовий приклад такої людини.
Чен Сінь мала визнати, що Вейд має рацію: лише цей тест, швидше за все, викликав би в неї нервовий зрив і серйозний психічний розлад у майбутньому, не кажучи вже про участь у реальній місії.
Насправді вона чудово розуміла, що не в змозі навести достатні аргументи, аби змусити директора АСР виключити когось із переліку кандидатів на участь у проєкті «Сходовий марш», але вона не хотіла так легко опускати руки. Тяньмін заслуговував на цю її відчайдушну спробу.
— Але ж він давно не має ніякої прив’язаності, він просто чужий для соціуму! Йому бракує почуття відповідальності перед людьми, не кажучи вже про те, що йому не відоме почуття любові! — Чен Сінь зрозуміла, що сама не вірить у сказане.
— Е ні. Йому є за чим тужити на Землі.
Вейд так само не відводив погляду від сигари, проте після останньої фрази Чен Сінь відчула, як разом із його поглядом на неї перейшов жар її розпеченого кінчика. На щастя, Вейд не схотів далі обговорювати це питання.
— Ще одна перевага кандидата №5 полягає в тому, що він вирізняється креативністю, яка з лихвою компенсує брак професійного досвіду. Тобі відомо, що його досить проста ідея перетворила вашого іншого одногрупника на мільярдера?
Чен Сінь, звісно, продивлялася досьє Юнь Тяньміна, тож інформація про те, що серед її знайомих є по-справжньому заможні люди, на чиєму банківському рахунку зберігається сума з дев’ятьма нулями, не стала для неї несподіванкою. Але вона аніскілечки не вірила, що це Ху Вень зробив їй подарунок у вигляді зірки. Це взагалі не було на нього схоже. Якби він справді хотів освідчитися їй, то швидше подарував би престижне авто, чи кольє з діамантами, чи щось інше в цьому стилі. Проте точно не зірку.
— Насправді я схилявся до думки, що всі кандидати не підходять для місії. У мене вже закінчувалися ідеї. Але дякую тобі за те, що відновила мою віру в №5.
Вейд нарешті відірвався від сигари, поглянувши на Чен Сінь із холодною посмішкою. Як і раніше, він ніби упивався її відчаєм і болем.
Але Чен Сінь ще не повністю втратила надію домогтися свого до церемонії виголошення тексту присяги кандидатами проєкту «Сходовий марш».
Після початку Трисоляріанської кризи до тексту Конвенції про космос було внесено положення про те, що особа, яка використовує ресурси Землі для вильоту за межі Сонячної системи з метою отримання прибутку, імміграції, наукових досліджень чи будь-яких інших цілей, повинна принести присягу на вірність людській цивілізації. Тоді всім здавалося, що це положення додано в текст заради врегулювання правовідносин у далекому майбутньому й воно не потребуватиме застосування в найближчі роки.
Церемонія виголошення присяги, як і оголошення кандидатур Обернених кілька місяців тому, відбувалася в головній залі Генеральної асамблеї ООН, проте була закритою для загалу. Окрім семи кандидатів, у церемонії брали участь Генеральний секретар ООН та змінний Голова РОЗ. Два ряди глядачів складали співробітники АСР.
Сама церемонія не тривала довго: кандидат клав руку на прапор ООН, який тримала Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй, і виголошував текст присяги, клятву на вічну вірність людству й відмову від будь-яких дій, які можуть зашкодити інтересам людства на теренах Усесвіту.
Кандидати виголошували присягу відповідно до присвоєних порядкових номерів. Перед Юнь Тяньміном стояли четверо: двоє американців, росіянин і британець. За ним — американка й іще один китаєць. Усі кандидати дійсно мали вигляд хворих людей, а двоє навіть пересувалися на інвалідних візках. Проте всі справляли враження бадьорих та сповнених енергії: їхнє життя було схоже на лампу, яка вичерпала всі запаси гасу в резервуарі, проте ґніт іще яскраво горів завдяки участі в цьому проєкті.
Чен Сінь поглянула на Тяньміна — від їхньої останньої зустрічі він змарнів і осунувся ще більше, проте намагався триматися незворушно. У її напрямку він навіть не подивився.
Четверо людей, що були попереду Тяньміна, швидко впоралися з присягами. Один із американців, учений-фізик віком за 50 років, який страждав на рак підшлункової залози, наполіг на тому, аби йому дозволили підвестися з інвалідного візка й самотужки піднятися на трибуну для проголошення присяги. Їхні слабкі, проте впевнені голоси ледь чутно відбивалися від стін зали. Єдина заминка виникла, коли англієць перепитав, чи може він проголошувати присягу, тримаючи руку на Біблії, а не на прапорі ООН. Після отримання згоди він швидко прочитав текст. Настала черга Юнь Тяньміна.
Хоча Чен Сінь і була атеїсткою, їй захотілося, як тому англійцеві, зараз покласти руку на Біблію й почати молитися: Тяньміне, ну ж бо, склади обітницю на вірність людству, ти мусиш це зробити. Ти маєш почуття відповідальності й умієш любити. Як казав Вейд, тобі є за ким сумувати на цій Землі…
Вона дивилася, як він підіймається на трибуну, підходить до Генерального секретаря Заїр, яка тримає прапор… Не витримавши емоційної напруги моменту, Чен Сінь заплющила очі.