А найважливішим чинником була гіпотетична можливість втручання софонів у роботу штучного інтелекту. Хоча до цього подібні випадки не фіксувалися, сама можливість цього перетворила такий варіант на нереальний.
Компромісним кроком було визнано заміну Ло Цзі на посаді Мечоносця. Навіть не враховуючи інших чинників, столітній вік Ло Цзі став достатньою причиною для такого рішення: ясність його розуму й психологічний стан уже викликали певне занепокоєння. Людство не могло й надалі залишати долю двох світів у його руках.
Рік 61-й Епохи стримування. Мечоносець
Чен Сінь швидко одужувала, й лікарі твердили, що навіть якби всі десять семиміліметрових куль із обойми пістолета були випущені в неї, навіть якби всі вони потрапили в серце, рівень сучасної медицини дав змогу врятувати її життя й повернути функціональність організму до майже звичайних показників. Проте якби вбивця поцілив у мозок, то врятувати Чен Сінь не вдалося б.
З розповіді поліцейських вона дізналася, що востаннє у світі вбивство сталося 28 років тому, а в цьому місті нікого не вбивали майже 40 років. Поліцейським просто бракувало навичок у запобіганні й розкритті вбивств, саме тому Вейд майже досяг успіху. Ще один кандидат на посаду Мечоносця й конкурент Вейда попередив поліцію про його наміри, але він не мав достатньо доказів, лише інтуїтивно розумів його задуми — вміння, якого бракує сучасним людям. Поліцейські сумнівалися в правдивості отриманої інформації, тож згаяли купу часу. Лише після ідентифікації фальшивого дзвінка АА вони почали діяти.
Чимало людей навідувалися до неї в лікарню: представники влади, ООН та Об’єднаного флоту, відомі люди й, звісно, АА та її друзі. Чен Сінь уже навчилися легко розрізняти стать сучасних людей і почала поступово звикати до абсолютно фемінізованої зовнішності чоловіків, вишуканості й елегантності яких бракувало чоловікам минулого. Але ці чоловіки все одно її не приваблювали.
Світ навколо переставав її настільки шокувати, і Чен Сінь хотілося пізнати його ліпше, проте їй поки що забороняли виходити з палати.
Того дня АА принесла їй в палату голографічний фільм під назвою «Казка Янцзи». АА сказала, що це цьогорічний лауреат премії «Оскар» за найкращу стрічку, його знято за мотивами бусуаньцзи[18] поета Лі Чжиї:
Події фільму відбуваються в давню ідилічну епоху без прив’язки до конкретного року, показуючи любов двох людей, які живуть нарізно в заплавах гирла Янцзи й коло її витоку. Головні герої не здатні здолати відстань між ними, вони разом не з’являються навіть в уявній сцені, але глибина їхнього кохання цілком передається драматичними сценами й непідробною тугою. Візуальне відтворення фільму також було на дуже високому рівні: плавність і м’якість красот півдня, де Янцзи впадає в море, й велич Тибетського плато, де річка бере свій початок, викликали в Чен Сінь відчуття майже алкогольного сп’яніння. Стрічка зовсім не нагадувала нестравні комерційні фільми її часу — розповідь текла спокійно й гладко, як сама Янцзи, змушуючи Чен Сінь піддатися її магії.
Чен Сінь уявила, що вона перебуває біля гирла річки часу, але виток у минулому лишився порожнім…
Фільм викликав у Чен Сінь зацікавленість розвитком мистецтва та рівнем культури новітнього часу, й коли вона вже була здатна пересуватися без обмежень, АА запропонувала їй відвідати виставку й концерт. Чен Сінь добре пам’ятала чудернацькі й провокативні роботи митців, які виставлялися в 798 Art Zone у Пекіні та Бієнале сучасного мистецтва в Шанхаї, й вона навіть не могла уявити, який вигляд матиме мистецтво цієї доби.
Але всі картини, які вона побачила, виявилися надзвичайно реалістичними й виконаними класичною технікою в пастельних тонах, сповненими життя та позитивних емоцій. У Чен Сінь виникло відчуття, що вона споглядає серця, які ритмічно б’ються, поєднуючи красу природи й людське єство. Музика ж здавалася схожою на класичні симфонії, викликаючи на спомин Янцзи з фільму: потужна й самовільна, проте спокійна й заколисуюча. Чен Сінь немов дивилася на потоки води, поки не зрозуміла, що вода зупинила свій біг і натомість розпочала довгу-довгу мандрівку до джерела…
Культура й мистецтво цієї епохи абсолютно не збігалися з уявленнями Чен Сінь, проте це не було простим поверненням до класицизму, це було більше схоже на спіральну сублімацію пост-постмодернізму, повністю засновану на новій естетичній основі. От як «Казка Янцзи», що містила глибокі метафори простору та часу у Всесвіті. Але найбільше вразило Чен Сінь безслідне зникнення похмурих і химерних настроїв, які пронизували всю постмодерністську культуру ХХІ століття, — вони поступилися місцем не баченим до того теплому спокою й оптимізму.
— Знаєш, як не дивно, але мені подобається ваш час, — сказала Чен Сінь АА.
— Ти ще більше здивуєшся, дізнавшись, хто автор цих фільмів, картин і музики. Усі ці твори належать трисоляріанцям, які перебувають за чотири світлових роки від нас, — відповіла АА.
Витяг із «Минулого поза часом»: культурна рефлексія
Після початку процесу стримування була заснована Всесвітня академія наук — міжнародна організація, рівна за статусом ООН, — головним завданням якої стало налагодження процесу отримання й засвоєння наукової та технологічної інформації, що передається людству Трисолярисом. Спочатку серед людей панувала думка, що трисоляріани можуть передавати лише спорадичну інформацію і лише під шаленим тиском, ба більше, отримані дані будуть густо засіяні навмисно доданими помилками та спробами ввести земних учених в оману, тож нам доведеться видобувати крихти цінних даних, опрацьовуючи гори шламу. Проте ставлення представників Трисоляриса швидко звело подібні побоювання до нуля: за короткий проміжок часу вони передали величезну кількість знань у систематизованому вигляді, здебільшого це були наукові відомості з фундаментальних дисциплін — математики, фізики, космології, молекулярної біології трисоляріанських форм життя… Кожна з дисциплін передавалася в повному обсязі.
Такий значний обсяг отриманих знань шокував наукове співтовариство Землі. Трисолярис постійно надавав рекомендації щодо освоєння цих знань, тож можна вважати, що Земля перетворилася на один великий університет. Після того як софони зняли блокаду із земних прискорювачів заряджених частинок, людство змогло експериментально перевірити основні фізичні постулати, отримані з Трисоляриса, й отримати попередні підтвердження достовірності цих знань. Трисолярис навіть неодноразово висловлював незадоволення тим, що Академія наук надто повільно перетравлює отримані знання. Складалося враження, що Трисолярис згорає від нетерпіння якомога швидше підтягнути людство до свого рівня розвитку науки, принаймні у фундаментальних дисциплінах.
Цій малозрозумілій поведінці намагалися знайти різноманітні пояснення. І найбільш достовірним було те, що Трисолярис розумів переваги можливого вибухового розвитку технологій і наукових відкриттів, характерних для людства, й планував отримати нові знання завдяки розвитку людської науки, використовуючи її як акумулятор знань, який після зарядження трисоляріанськими знаннями почне продукувати більше енергії.
Сам Трисолярис пояснював власну щедрість лише глибокою повагою до земної цивілізації, яка насправді віддає трисоляріанам значно більше: людська культура відкрила очі Трисолярису на глибші сенси життя й існування цивілізації, допомігши осягнути красу природи та людини, які раніше лишалися поза увагою їхньої цивілізації. Людська культура почала стрімко поширюватися, пронизуючи все трисоляріанське суспільство, викликавши протягом пів століття багато революційних змін, які мали наслідком швидкі й глибокі зміни соціального та політичного устрою Трисоляриса. Загальнолюдські цінності набували дедалі більшого визнання й поваги в цьому віддаленому світі, бо все ширші верстви трисоляріанського суспільства захоплювалися культурою Землі.
18
卜算子 — дослівно — гадання, ворожба. Одна з поетичних китайських форм, в якій зазвичай оповідається про майбутню долю людей. —