Пропозицію рішуче відкинули навіть без обговорення. У відповіді з «Гравітації» було зазначено, що весь екіпаж «Синього простору» в повному складі підозрюють у вбивствах та інших злочинах, тому вони всі до одного мають постати перед судом. Космос змінив їхню сутність, тож члени екіпажу не можуть більше вважатися частиною людства, а відтак про «дослідження Всесвіту від імені людства» не може бути й мови.
Екіпаж «Синього простору» нарешті зрозумів безглуздість продовження втечі й опору. Якби переслідувачем виступав виключно земний військовий корабель, то можна було б зважитися на битву, але супровід двох Краплин суттєво змінював баланс сил і перетворював таку спробу на акт самогубства. Перед міццю Краплин «Синій простір» був лише паперовою мішенню, тож розраховувати на вдалу втечу вже не доводилося. Коли протиборчі сторони розділяли 15 астрономічних одиниць, «Синій простір», відмовившись від утечі, склав зброю перед «Гравітацією» й одночасно на повну потужність запустив процес уповільнення, що призвело до різкого скорочення відстані між двома кораблями. Тривале полювання от-от мало добігти кінця.
На «Гравітації» оголосили бойову тривогу, й увесь екіпаж почав прокидатися від сплячки, порушуючи звичну за п’ятдесят років тишу на борту.
Члени екіпажу, які щойно прокинулися після гібернації, мали призвичаюватися до поточного стану справ — не тільки до того, що вони майже наздогнали втікача, а й до втрати зв’язку із Землею в режимі реального часу. Але цей факт не сприяв розумінню екіпажем «Гравітації» вчинку «Синього простору». Навпаки, як діти, що тимчасово втратили із поля зору батьків, вони воліли не довіряти здичавілим одноліткам, які взагалі не мали батьків. Усі горіли бажанням якнайшвидше взяти на абордаж «Синій простір» і вирушити у зворотний вояж. Хоча обидва кораблі прямували в одному напрямку приблизно з однією швидкістю посеред безкрайого й безлюдного космічного простору, на борту панували протилежні настрої: екіпаж «Гравітації» відчував піднесення через близький кінець подорожі, а всі на «Синьому просторі» були в розпачі через невдалу спробу втечі.
Через 98 годин після повернення екіпажу корабля з гібернації до штатного психіатра «Гравітації», лікаря Веста звернувся перший пацієнт. Але те, що ним виявився підполковник Девон, невимовно здивувало Веста. У лікарських профайлах членів екіпажу Девон значився як людина з найвищим показником психологічної стійкості. Підполковник очолював прикомандирований підрозділ військової поліції, в завдання якого входило роззброєння й арешт членів екіпажу «Синього простору», після того як «Гравітація» наздожене втікачів. Члени екіпажу «Гравітації» були представниками останнього нефемінізованого покоління людства, й Девон мав настільки яскраво виражену маскулінну подобу, що його часто плутали з людиною з минулого. Переконання підполковника були під стать зовнішності — він часто висловлював думку, що через події Темної битви варто було б поновити практику смертної кари для злочинців.
— Лікарю, я знаю, що наша розмова залишиться між нами й ви не сміятиметеся з почутого, — мовив Девон обережним тоном, який різко контрастував із його звичною манерою вести бесіду.
— Підполковнику, в моїй професії взагалі не заведено сміятися.
— Учора, приблизно о 436950 за зоряним часом, я вийшов із конференц-зали №4 й коридором №17 попрямував до свого житлового модуля. Якраз посередині коридору, біля входу до розвідувального центру, я зустрівся з молодшим лейтенантом чи принаймні з людиною, одягнутою у форму молодшого лейтенанта космічного флоту. У цей час усі, крім вахтової команди, вже мали б відпочивати. Але сам факт зустріти когось у коридорі видається мені дивним… — Зіниці підполковника звузилися, він похитав головою, ніби пригадуючи сон.
— То що не так?
— Я пройшов повз нього, він привітав мене, я підвів на нього очі…
Підполковник знову замовк, і Весту довелося кивнути, підбадьорюючи його.
— Цією людиною виявився майор Пак Є Джун, командир загону морської піхоти «Синього простору».
— Ви говорите про нашу ціль? — спокійно запитав Вест, не виказуючи ані найменшого здивування.
Девон ухилився від прямої відповіді.
— Лікарю, вам же відомо, що я постійно передивляюся зображення внутрішніх відсіків «Синього простору», які до цього передавалися софонами. Можна навіть сказати, що я знаю екіпаж «Синього простору» ліпше, ніж людей із «Гравітації». І, звісно, я дуже добре запам’ятав, який на вигляд майор Пак Є Джун.
— Можливо, це хтось із нашого корабля, просто схожий на нього.
— Я знаю весь склад екіпажу «Гравітації» — нікого навіть частково схожого на майора в нас на борту нема. І… він після привітання просто пройшов повз мене, не змінивши виразу обличчя. Я на кілька секунд заціпенів, а коли розвернувся, коридор уже був порожній.
— Підполковнику, коли ви вийшли з гібернації?
— Три роки тому. Я мусив спостерігати за «Синім простором» ізсередини. До того я був серед тих, хто найдовше перебував у гібернації.
— Тоді момент входження софонів у сліпу зону мав би припасти на час вашого неспання.
— Так і є.
— А до цього ви в режимі реального часу невідривно спостерігали за зображеннями з внутрішніх відсіків нашої цілі. Мені здається, що вам уже комфортніше перебувати на борту «Синього простору», ніж «Гравітації».
— Дійсно, лікарю, я багато разів відчував дискомфорт через це.
— А потім в одну мить трансляція перервалася, й ви вже не бачите звичних оку картинок. До того ж ви втомилися від такої роботи… Підполковнику, нічого страшного не відбувається. Я вам пропоную просто більше відпочивати, адже зараз на бойовому чергуванні екіпаж у повному складі, тож людей, аби вас підмінити, не бракує.
— Лікарю, я пережив Битву Судного дня. Після того як мій корабель вибухнув, я змушений був відлетіти в рятувальній капсулі, розміром не більшій за ваш стіл. Я цілий місяць дрейфував на орбіті Нептуна. Коли мене врятували, я був за крок від смерті, але й тоді мій розум лишався ясним, не було жодних натяків на галюцинації… Я вірю, що бачив щось реальне, — закінчив Девон. Він підвівся й пішов геть. Дійшовши до дверей, він повернувся й додав: — Якщо я знову десь перестріну цього покидька — я його вб’ю.
Невдовзі після цього в екологічній зоні №3 сталася невеличка аварія — з якогось дива тріснула надміцна, виготовлена з вуглецевого волокна трубка системи живлення рослин, яка навіть не була під тиском. Інженер-технік Іванов проминув густі, немов тропічний ліс, зарості культур, які вирощували аеропонічно, й побачив, що живильну рідину, яка жовтим потічком витікала на підлогу, вже прибирають кілька людей.
Роздивившись уважніше розламану трубку, Іванов забовванів.
— Це схоже на… влучання мікрометеорита!
Хтось засміявся. Іванов був досвідченим інженером-техніком у поважному віці, тож його припущення здавалося ще безглуздішим. Усі без винятку екологічні зони були розташовані в самому центрі корабля, а зону №3 від переборок зовнішнього корпусу відділяло кілька десятків метрів.
— Я пропрацював у зовнішній інженерній службі понад десять років і добре знаю, який вигляд мають сліди влучання мікрометеоритів! Неправильно буде просто закрити очі на цей випадок. Погляньте, це характерні ознаки високотемпературної абляції по краях розриву!
Іванов підніс ближче до очей місце розриву й уважно оглянув трубку зсередини. Потім попросив техніка вирізати пошкоджену ділянку, аби роздивитися її під мікроскопом. Він виставив 1000-кратне збільшення на монокулярі, й усі ахнули від побаченого: в стінках трубки застрягли маленькі чорні часточки завбільшки в кілька мікронів. На сильно збільшеному зображенні грані кристалів виблискували, мов пари непривітних очей. Досвідченим астронавтам не склало жодних труднощів зрозуміти, що саме вони бачать: діаметр мікрометеорита дорівнював приблизно ста мікронам, від зіткнення з трубкою він розлетівся на друзки, і фрагменти, що втратили більшу частину кінетичної енергії, застрягли в стінці трубки якраз навпроти проламу.
Усі, отетерівши, в одну мить підвели очі догори.
Стеля екологічної зони на вигляд була неушкодженою, крім того, над нею розташовувалися ще добрий десяток інших приміщень і сотні переборок різної товщини, які відділяли це приміщення від космічного простору. Подібне ушкодження будь-якої з цих переборок вже увімкнуло б сигнал загальної тривоги.