— Мені відомо про ці події. Військовий трибунал не знайшов у ваших діях складу злочину. «Ньютон» вибухнув менш ніж за 10 секунд після вашого відльоту. Ви не мали достатньо часу, щоб чекати.
— Так. Але мені й досі здається, що ліпше було залишитися на «Ньютоні».
— Я розумію, що вас мучить комплекс вини того, кому поталанило вижити. Але зараз ви можете врятувати мільярди людей.
Двоє надовго замовкли. Велика червона пляма Юпітера спостерігала за ними крізь ілюмінатор, немов гігантське око.
— Перш ніж пояснити вам деталі місії, мушу ще раз зауважити: ви маєте надзвичайно чуйно вловлювати кожен намір і дію інших стосовно передавальної системи. Якщо ви не зможете точно визначити ступінь загрози, то буде ліпше припустити найгірше й знищити антену, навіть якщо це виявиться помилкою. Ухвалюючи рішення, не зважайте на збитки — навіть повне знищення корабля є прийнятним варіантом.
Після відльоту «Гравітації» Гантера включили до першої вахти тривалістю п’ять років. Увесь цей час він, ховаючись від інших, приймав маленькі сині пігулки. Коли його вахта добігла кінця, під час медичного огляду перед гібернацією в нього діагностували цереброваскулярну коагулопатію, також знану як «синдром розладу гібернації». Це дуже рідкісний розлад здоров’я, який не впливає на нормальний перебіг життя людини, але унеможливлює користування гібернацією, оскільки спричинює серйозні пошкодження мозку при пробудженні. Фактично це єдине захворювання, яке й донині лишається протипоказанням для гібернації. Дізнавшись про свій діагноз, Гантер помітив, що інші дивляться на нього так, ніби прийшли на його похорони.
Тож Гантер залишався єдиним із усього екіпажу, хто не вдавався до використання гібернації, й інші, прокидаючись, щоразу бачили його дедалі постарілішим. Кожній команді пробуджених він розповідав байки й анекдоти про те, що сталося на борту протягом минулих років. Цей інспектор із харчування невисокого рангу набув неабиякої популярності серед офіцерів та рядових і поступово перетворився на символ цієї довготривалої подорожі. Ніхто й уявити не міг, що ця відкрита й товариська людина має звання, яке відповідає капітанові корабля, й ті самі повноваження та можливості — знищити весь корабель за настання критичної ситуації.
Протягом перших тридцяти років польоту Гантер встиг завести кілька інтрижок. Він мав перевагу, якій заздрили решта чоловіків: можливість без остороги зустрічатися з жінками з різних вахт. Утім, коли спливли кілька десятиліть і він перетворився на Старого Гантера, молоді дівчати воліли в ньому бачити лише друга й цікавого співрозмовника.
Попри багаточисельні стосунки з жінками, єдиною, кого Гантер любив по-справжньому останні 50 років, була Рейко Акіхара. Проте більшу частину цього часу їх відділяло понад десять мільйонів астрономічних одиниць. Рейко Акіхара обіймала посаду штурмана на «Синьому просторі».
Гонитва за «Синім простором» стала єдиним планом Землі й Трисоляриса зі справді спільною метою, адже цей самотній корабель, що прямує вглиб космосу, був загрозою для існування обох світів. Під час спроби Землі заманити назад обидва зорельоти, які пережили Темну битву, «Синій простір» збагнув правду про концепцію Темного лісу. Якби екіпаж «Синього простору» якимось чином отримав змогу поширювати Всесвітом інформацію про існування цивілізацій, наслідки цього було б важко передбачити. Тож переслідування «Синього простору» відбувалося за повного сприяння Трисоляриса: до моменту потрапляння в сліпу зону софони безперервно в режимі реального часу транслювали «Гравітації» зображення з борту «Синього простору».
За десятки років служби Гантера спочатку підвищили від сержанта до штаб-сержанта, а потім він, отримавши звання ворент-офіцера, дослужився навіть до погонів капітана. Але й тоді йому бракувало повноважень, щоб мати доступ до прямої трансляції зображення з борту «Синього простору». Проте він від початку мав дублювальні коди доступу до всіх систем управління корабля, тож часто переглядав кадри з їхньої цілі на планшеті у своїй каюті.
Він переконався, що на борту «Синього простору» — геть інший уклад життя, ніж на «Гравітації»: там панували сильний мілітаристський дух, авторитарний стиль управління й залізна дисципліна. Увесь екіпаж працював і мислив як єдине ціле. Уперше він побачив Рейко на другому році польоту. Гантер одразу закохався в цю східну красуню. Він часто спостерігав за нею по кілька годин поспіль, відчуваючи, що знає її життя й звички чи не ліпше за неї саму. Але за рік Рейко лягла в гібернацію. Наступного разу він побачив її аж через три десятиліття — усе таку ж молоду й прекрасну, хоча йому вже виповнилося майже шістдесят.
На Святвечір, після гомінкої вечірки, він повернувся до своєї маленької каюти й відкрив на планшеті зображення з «Синього простору» в режимі реального часу. Спершу вигулькнула складна схема загальної структури корабля. Він вибрав навігаційну палубу, й зображення змінилося на картинку з приміщення, де чергувала Рейко. Вона якраз вдивлялася в широку голографічну карту зоряного неба, на якій виділялися дві яскраві лінії: червона — траєкторія польоту «Синього простору», й біла, що майже дублювала червону, — шлях «Гравітації». Гантер зауважив, що між білою лінією й фактичним маршрутом польоту «Гравітації» існують певні розбіжності. Зараз два кораблі розділяли приблизно дві тисячі астрономічних одиниць. На такому віддаленні важко точно визначити траєкторію руху настільки невеличкого об’єкта, як людський космічний корабель. Вочевидь, біла лінія відображала припущення, проте воно було недалеким від істини.
Гантер іще більше наблизив зображення. У цю мить Рейко несподівано повернулася до нього й, зворушливо усміхнувшись, вимовила: «З прийдешнім!». Звісно, Гантер розумів, що вона звертається не безпосередньо до нього, а до всіх переслідувачів. Рейко знала, що за ними постійно стежать софони, хоча й не бачила ознак їх присутності. Хай би там як, ця мить виявилася однією з найщасливіших у житті Гантера.
Через велику чисельність екіпажу «Синього простору» Рейко недовго продовжувала виконувати обов’язки — вже за рік вона знову лягла в гібернацію. Гантер із нетерпінням чекав дня, коли матиме можливість зустрітися з нею віч-на-віч. Але це станеться не раніше, ніж «Гравітація» наздожене «Синій простір». Він із розпачем збагнув, що навіть у найліпшому разі йому тоді виповниться вісімдесят років. І чоловікові залишиться лише сказати: «Я тебе люблю» й спостерігати, як Рейко віддадуть під суд.
Протягом польоту тривалістю в пів століття Гантер сумлінно виконував свої обов’язки. Він невсипно відстежував будь-які прояви аномальної поведінки на борту «Гравітації» й подумки коригував плани дій на випадок виникнення нештатних ситуацій. Гантер не відчував жодного дискомфорту від відповідальності за виконання секретної місії, бо знав, що має надійну підстраховку у вигляді Краплин, які невідступно супроводжують «Гравітацію». Як і багато хто з членів команди, чоловік часто роздивлявся Краплини крізь ілюмінатори, проте таке споглядання мало інший, ніж у колег, підтекст. Він чітко розумів, що за перших ознак заколоту на борту «Гравітації» або спроби отримання неавторизованого контролю над системою запуску гравітаційно-хвильової антени Краплини негайно й легко знищать їхній корабель. Розпочавши прискорення з відстані кількох кілометрів, за п’ять секунд вони дістануться корабля.
Але місія Гантера вже майже добігла кінця. Система моніторингу показує, що у вібрувальної струни з виродженого газу завтовшки менш ніж 10 нанометрів, протягнутої крізь увесь 1500-метровий корпус корабля, ось-ось закінчиться період піврозпаду. Менш ніж за два місяці щільність матеріалу струни зменшиться нижче задовільного рівня для стабільного генерування гравітаційних хвиль і антена повністю вийде з ладу. «Гравітація» перетвориться з передавача гравітаційних хвиль, що становить смертельну небезпеку для існування обох світів, на звичайний лінійний корабель міжзоряного класу, й місія Гантера завершиться. І тоді він зможе відкрити своє істинне лице. Цікаво, на нього очікує осуд чи захоплення решти членів екіпажу? Хай би там як, він припинить приймати ці сині пігулки, і його мозковий кровообіг нормалізується. Він нарешті скористається гібернацією, а коли прокиниться — проведе залишок відведених йому днів, зустрічаючи розквіт нової епохи на Землі. Але чоловік погодиться лягти в гібернацію тільки після особистої зустрічі з Рейко. Чекати залишилося вже недовго.