Але цей світ вже не здавався їм звичним і добре знайомим. Зараз вони розуміли, наскільки простір, обмежений трьома вимірами, вузький і задушливий. Ґуань Їфань трохи краще справлявся з новими відчуттями, бо мав схожий досвід чи то в напівсні, чи в маренні. А от Морович намагався впоратися з нападом клаустрофобії та ядухи.
— Те, що ви зараз відчуваєте, — абсолютно нормальна реакція організму. За кілька відвідин усе нормалізується, — сказав Чу Янь із посмішкою. — Ви двоє тепер знаєте істинне значення слова «простір». Віднині навіть у відкритому космосі, одягнуті в скафандри, ви почуватиметеся скуто й незручно.
— Як усе це сталося? — запитав Морович, задихаючись і смикаючи комір.
— Ми просто опинилися в ділянці космосу, де існує чотиривимірний простір, ось і все. Ми назвали її чотиривимірним фрагментом Усесвіту.
— Але ж ми зараз перебуваємо в трьох вимірах, чи не так?
— Чотири виміри містять у собі тривимірні об’єкти, так само як і наш звичний світ має двовимірні. Метафорично ми перебуваємо на поверхні тривимірного аркуша паперу в чотиривимірному просторі.
— Я можу запропонувати ліпше пояснення, — схвильовано мовив Ґуань Їфань. — Наш тривимірний світ — немов тонкий аркуш паперу завширшки 16 мільярдів світлових років. І десь на цьому аркуші прилаштувалися невеличкі мильні бульки чотиривимірного простору.
— Дуже влучно, докторе Ґуань! — Чу Янь схвально ляснув його по плечу, змусивши крутнутися в невагомості. — Я постійно шукав влучну метафору, а вам вдалося з першої спроби. Ось для чого нам потрібен учений-космолог! Саме так, ми зараз, повзаючи по величезному тривимірному аркушу паперу, потрапили в зону, де мильні бульки обсіли його поверхню. Через точку викривлення ми можемо піднятися над аркушем паперу й потрапити в простір усередині бульбашки.
— Але наші тіла лишилися незмінними, хоча ми щойно перебували в чотиривимірному просторі? — запитав Морович.
— Так, ми тривимірні пласкі істоти, що пересувалися чотирма вимірами.
— Що таке точка викривлення?
— Аркуш паперу тривимірного Всесвіту не скрізь плаский. У певних місцях він зігнутий, тож проникає в четвертий вимір. Це і є точкою викривлення. Фактично це перехід із низьковимірного простору в інший, із більшою кількістю вимірів.
— І багато існує подібних точок викривлення?
— Чимало, й вони повсюди. «Синьому простору» просто пощастило раніше відкрити цю таємницю. Ми маємо більшу чисельність екіпажу, тому суто математично в нас було більше шансів побачити точку викривлення. «Гравітація», окрім меншої кількості людей на борту, має суворіший режим психологічного контролю, тож навіть ті, хто бачив щось подібне, не наважувалися розповідати про це ще комусь.
— Чи існують точки викривлення, більші за розмірами?
— Так, деякі просто велетенські. Одна загадка мені досі муляє: в певний момент ми побачили, що задня третина корпусу «Гравітації» просто зникла на кілька хвилин у четвертому вимірі. Як ви нічого не зауважили?
— У нас екіпаж не розміщений у кормовій частині корабля. Хоча ні, ви ж там квартируєте, — Морович повернувся до Ґуань Їфаня. — Ви переживали щось подібне, мені Вест розповідав.
— Я тоді щойно прокинувся. А потім ці ідіоти запевнили мене, що я галюцинував.
— Ви не бачите влаштування чотиривимірного простору з тривимірного, але, опинившись у четвертому вимірі, здатні бачити й впливати на будь-що з нашого світу. Ми зробили засідку на Краплини в четвертому вимірі: якими потужними не здавалися б зонди сильної взаємодії, вони все одно лишалися тривимірними об’єктами. Можна сказати, що тривимірність є синонімом крихкості. З четвертого виміру вони здавалися відкритою беззахисною картинкою. Ми просто наблизились і, навіть не розуміючи принципів будови, перемішали навмання їхнє начиння, чим вивели з ладу.
— Трисолярис знає про існування чотиривимірних зон?
— Здається, ні.
— Мильна бульбашка, чи то чотиривимірна зона, — наскільки вона велика?
— Безглуздо говорити про розміри четвертого виміру в розумінні одиниць вимірювання тривимірного світу. Можна лише обговорювати, наскільки громіздка проєкція в трьох вимірах: за попередніми дослідженнями вона має сферичну форму, і якщо отримані на сьогодні дані є правильними, довжина її радіусу становить від 40 до 50 астрономічних одиниць.
— Відповідає розмірам Сонячної системи.
Цієї миті круглий отвір у переборці поруч із ними почав дрейфувати, одночасно зменшуючись у розмірах. На відстані десяти метрів отвір зник повністю, але інформаційне вікно одразу повідомило, що десь у нетрях «Синього простору» з’явилися дві нові точки викривлення.
— Як у тривимірному світі з’являються чотиривимірні зони? — стиха, немов сам себе, запитав Ґуань Їфань.
— Невідомо. Зрозуміти цю таємницю — ваше завдання, докторе.
З часу відкриття чотиривимірної зони екіпаж «Синього простору» провів чимало досліджень її природи. Тепер залучення спеціалістів «Гравітації» й використання сучасніших обладнання й технологій дали змогу поліпшити методологію й розширити коло досліджуваних об’єктів.
У тривимірному світі ця ділянка космосу була порожньою й нічим непримітною, без будь-яких аномалій. Тож левову частину досліджень доводилося проводити саме в чотиривимірному просторі. Через великі труднощі в позиціонуванні й керуванні автоматичними зондами в четвертому вимірі більшість досліджень здійснювали за допомогою звичайних астрономічних телескопів, просунутих крізь точки викривлення. Маніпулювання звичайними предметами з нашого світу в чотиривимірному просторі потребує певної адаптації — що вже казати про наукове обладнання, але щойно дослідники призвичаїлися вправлятися з ним, одразу зробили шокуюче відкриття.
За допомогою телескопа було виявлено кільцеподібний об’єкт. Але оскільки точну відстань від корабля до об’єкта неможливо було визначити, не вдавалося й виміряти його точні розміри. За припущенням, у тривимірному світі об’єкт мав сягати 80–100 кілометрів у діаметрі й простягатися на 20 кілометрів углиб. Він дійсно нагадував гігантську обручку, забуту посеред космосу. Складні візерунки, які спліталися в загадкові схеми, розцяцьковували поверхню Кільця. Враховуючи зовнішній вигляд цього об’єкта, можна було з упевненістю сказати, що він є творінням істот, наділених розумом.
Людство вперше бачило наочні сліди існування інших цивілізацій, окрім власної й трисоляріанської.
Але відкриттям, яке шокувало найбільше, виявилося те, що влаштування Кільця лишалося закритим для поглядів! Перебуваючи у чотиривимірному просторі, Кільце не розкладалося на складові частини, як це відбувалося зі звичними тривимірними об’єктами, а отже, походило з цього, вищого виміру! Уперше після потрапляння в чотиривимірний простір люди відшукали щось «нерозкладальне».
Спочатку дослідники остерігалися ймовірного нападу, але на поверхні Кільця не було помітно жодних ознак активності: ніякого електромагнітного випромінювання, емісії нейтрино чи гравітаційних хвиль. Окрім повільного обертання навколо власної осі, Кільце не прискорювалося жодним іншим чином. За першим припущенням, це могли бути руїни давно закинутого космічного міста чи залишки покинутого корабля.
Під час подальших спостережень було відкрито ще більшу кількість схожих незрозумілих предметів різних форм й розмірів, але всі вони мали очевидні ознаки штучного походження. Тут були піраміди, хрести, різні поліедральні об’єкти й інші фігури неправильної форми, складені з простіших, але також неприродних небесних тіл. У телескоп можна було розрізнити з десяток об’єктів, а більше сотні виднілися вдалині лише як темні цятки. Як і Кільце, вони не проявляли жодних ознак активності й не випромінювали ніяких сигналів, які можна було запеленгувати. Ще однією спільною ознакою лишалася цілісність у чотиривимірному просторі.