Справник (приглядається то ревізорови, то панкови). Ба!.. Ви, як міркуєте, писуню?
Гриць. А, дайте мені спокій!.. Я вже не знаю, що зі мною робиться…
Касієр (приглядається то панкови, то ревізорови). А ви, любцю, як кажете?
Крамар. Га, Господи Боже!.. Та воно такої ріжниці нема. То чоловік, та й то чоловік.
Панок. Панове господарі, не дайте собі закрутити гітари. З нього такий інспектор, як з мене польський біскуп. Ви ось краще гляньте на долівку: бачите, що він мав у торбі?.. Револьвер на вісім стрілів і ніж на два метри! Якби не я, то вам вже всім був би капут, розумно? Тож не балакайте з ним довго, а зв’яжіть шнурками і до паки!
Ревізор (кидається до нього). Кого до паки, розбійнику, душогубе?! Кого?..
Панок. Пане, не так остро, бо я можу часом вдарити!
Ревізор. Що?! Кого вдарити, розбійнику? Кого?! (Обидва кидаються на себе з п’ястуками; крамар, касієр, Гриць і справник їх розділюють; гамір, метушня).
ЯВА 12
Війт (входить з палицею в руці, за ним поліцай, також з палицею, за ним Настя). Дай Боже добрий вечір! Чого тут у вас такий гармидер, Гриню? Ваша жінка прибігла до мене з криком і плачем, бо у вашій хаті люди ріжуться ножами… А тут, бачу, ще кожний, славите Господа, цілий та здоров.
Гриць. Гм!.. Та ще дотепер яко-тако, але до біди вже небагато бракувало… От, спасибі вам, пане начальнику, що прийшли в саму пору! Може, ви тут зробите якийсь порядок, бо я, бігме, вже чисто голову стратив!..
Панок. Пане, пане, ви є начальником громади?.. Так? То прошу сей час замкнути того пасажира!..
Ревізор (кидається до нього). Кого замкнути, розбійнику?! Мене?.. Мене?..
Війт (стукає палицею до долівки). Спокій, панове, спокій! Не заколочуйте публичного ладу. (До Грицька). Як я чув, то у вас, Гриню, трапилась досить кумедна історія. З’їхало нараз двох інспекторів, а ви тепер не знаєте, котрий правдивий, а котрий фальшивий, так чи ні?
Гриць. Гм!.. Воно ніби так…
Справник, Касієр, Крамар. Ая, ая… Так воно і є…
Настя (на боці). Ой, татуньцю небесний! Коби то вони обоє були фальшиві!.. Я, хоч гинь, не маю що тепер тому другому зварити!..
Ревізор (рішучим голосом до війта). Пане добродію! Прошу зараз арештувати цього душогуба!
Панок. Поволі, пане, поволі. А чому не вас?
Ревізор. Я є делегатом Ревізійного союзу!
Панок. І я також!
Ревізор. Брешете, пане добродію! Покажіть це чорне на білім.
Панок. Прошу! Зараз покажу. (Відчиняє ревізорову течку).
Ревізор. Віддай мої акти, розбійнику! (Хапає за течку і старається видерти її від панка. Цей не пускає).
Війт. Спокій, панове, спокій, бо зараз скажу вас обох замкнути!
Поліцай (уважно приглядається панкови). Га, пане начальнику! Гляньте-но на того тоншого! Та ж це той, про якого нам писано з поліції! Той самий, при’сяй Богу, той самий!
Війт (приглядається панкови). Чекай-но! Зараз ми переконаємося. Слухайте, пане ласкавий. Ви називаєтеся Йосиф Буйда, так чи ні?
Панок (дивиться в землю). Ні!
Війт. Уроджений в Пацанові?
Панок. Ні!
Війт. Відбув кару однолітної в’язниці за крадіж?
Панок. Ні!
Ревізор (тиче панкови під ніс посвідку). Отже брешете, пане добродію! В живі очі брешете. А це що?.. Пане начальнику! Ось де леґітимація цього пана. Маєте чорне на білім, що це той самий пташок, про якого ви говорите!
Війт (бере посвідку в руки). Так!.. Та ж це посвідка звільнення з криміналу… Ну, пане ласкавий, що ви на то скажете?
Панок (мовчить).
Війт (кладе йому руку на плече). Попався, братіку! Доки крутив, то крутив, а тепер вже не втне Панько тіста. До громадського уряду прийшов з поліції докладний опис, який цілком годиться з зовнішним виглядом вашої особи. Ви є небезпечним злодієм, якого нам приказали до двадцять чотирьох годин виправити зі села, а в разі опору замкнути. (До поліцая). Так, Гарасиме?
Поліцай. Так, пане начальнику, при’сяй Богу, що так!
Війт. Тепер, паньцю, пакуйте манатки і гайда зі мною. Цеї ночі ще переспитеся в холодній, а завтра рано підете собі на чотири вітри. (До поліцая). Гарасиме! Ви тим паном заопікуєтеся?