Справник і Касієр (побожно зітхнули).
ЯВА 6
Настя (в хустці, з кошиком в руці, підходить навшпиньках до стола і шепче). Вже є…
Чотири кооператори (стають всі разом з лави, нахиляють голови і півголосом питають). Хто?
Настя (голосніше). Він…
Чотири кооператори (голосніше). Де?
Настя. Під хатою, витирає черевики, бо коло нашої комори заліз дуже в болото. Йой!.. Та то такий пан! Що ж я йому зварю!.. (Подріботіла до печі).
Справник, Касієр, Крамар (всі три разом з опущеними головами сідають на лаву). Приїхав!..
Гриць (тремтячим голосом). Гм!.. Слухай, жінко, як же ти пізнала, що то він?..
Настя. Який ти, Гриню! Та ж такого великого пана можна відразу пізнати. О, такий панисько, в чорній бекеші, в капелюсі, зі скіряною торбою, аякже! Дивлюся — стоїть він коло нашої комори і щось до колодки заглядає… Ну, я собі зараз поміркувала, що то мусить бути якийсь не з тих простих… Та й питаю: ви, паночку, певно той ревізор, що мав приїхати на обрахунок до нашої куропативи? А він каже: так, так, матусю… Ну, то, кажу, ви маєте в нас ночувати. А як ваш чоловік називається? — питає. Ну, я йому повідаю, що ти, ніби, називаєшся Гринько Бульба і що ти є в тім усім головою… А він каже: так, так, дуже гарно, я там зараз прийду… (За сценою чути стукіт). О!.. Вже йде… Ой, Царице небесна! Що ж я йому зварю!.. (Порається біля печі).
ЯВА 7
Панок (входить, обличчя хитре, улесливе; має малі вусики; капелюх насунений на очі; одітий в чорний плащ, під пахвою скіряна течка, черевики досить подерті). Добрий вечір! Чи тут живе голова кооперативи Гринько Бурак?
Справник, Касієр, Крамар (всі три разом стають з лави, мнуть у руках шапки та моргають до себе, що їм треба виноситися з хати).
Гриць (рівночасно заклопотано). Гм!.. Я знаю… Воно ніби так, пане ревізоре… Тільки я не називаюся Гринько Бурак, а Гринько Бульба…
Панок (дуже привітно). Так, так, Бульба, Бульба. Пан Гринько Бульба! Я так навіть маю записано. Страшно мені приємно вас пізнати. (Подає йому руку). Я називаюся… умм… так, я називаюся Ананас, інспектор Віктор Ананас! Мене прислали… так, мене прислали сюди зі Львова, щоби я зробив скок на вашу кооперативу… то значить… перепровадив у ній ревізію… Так!.. (Кладе течку й капелюх на стіл, бистро мишкує очима по кімнаті.) Ага… (До Гриця). Отже я маю в вас заночувати, пане Капуста?
Гриць. Гм!.. Воно ніби так, пане інспекторе. Прошу, сідайте, будь ласка, та й розгостіться.
Панок. Моцно вам дякую! Бачу, що ви є свій хлоп. А це (показує на Настю) певно, ваша кобіта?
Гриць. Гм!.. Я знаю… Воно ніби так…
Настя (підходить з макітрою в руках). То, прошу пана шпектора, я вже, ніби, друга його жінка, ая. Бо перша небіжка, най з Богом спочиває, померла зараз місяць по шлюбі.
Гриць (сіпає її за рукав). Та йди… геть!
Панок (до справника і інших). А ви, панове господарі, чого стоїте? Скажіть собі сісти!
Справник. Ба!.. Та воно можна… (попихає касієра в сторону дверей).
Касієр. І я так скажу, любцю… (попихає крамаря).
Крамар. Га, Господи Боже!.. (хоче йти з хати).
Гриць (попихає його назад). Це, пане інспекторе, ось справник, касієр та крамар нашої кооперативи…
Панок. Та-ак? Страшно мені приємно!.. А… хто це з вас, панове, касієром? (До крамаря). Може, ви, стрийку?
Крамар. А най мене Бог боронить! То, во, сусід, Данило…
Панок (до касієра). А, так, так!.. Я відразу міркував, що це ви!.. Чи маєте при собі витрих?
Касієр (здивовано). Га?
Панок. Пардон! Я, прошу вас, вродився в Америці і тепер все затягаю трохи по-французьки… Я хотів спитатися, чи маєте при собі… ну, ключ від каси?
Касієр. А десь тут, любцю, повинен бути… (шукає по кишенях).
Панок (до Гриця, дуже поважно). Умм… отже так буде, пане Ріпа! Я зараз беру ключ, йду, зроблю контролю в касі, а раненько докінчимо решту. Я мушу спішитися, бо завтра в полуднє вже маю бути у Львові! (бере зі стола капелюх).