«За свідків вас усіх у справі цій візьмем:Чи Робак не казав, що сміття вимітатиНам треба, як гостей чекаємо до хати?Де ж сміття те у нас? Хто зрадою убивПоляка славного, а потім ще захтівМайно неправдою забрати у дитини?»«Сопліца! — крикнули. — Нехай Сопліца гине!» —«Гнобитель!» — «Душогуб!» На ці слова ПруссакОзвався: «Братики! Чи вже ж то можна такНеобмірковані робити постанови?Збагнімо: у Судді був брат колись, панове,Шаленець і гультяй. Так Судію каратьЗа брата? Він же що? І хто посмів назватьЙого гнобителем? Котрий із вас не видів,Що за столом своїм частує, як сусідів,Він простих мужиків — і спини гнути їм,Доземно кланятись боронить. Ще візьмімТаке: податки він за них частенько платить,На допомогу їм чималі гроші тратить(А цього не чувать і в Клецьку голоснім,Хоч по-німецькому хазяїнує в німПан Бухман)… Ще скажу: зо шляхтою СопліцаНе судиться, — то ви з ним лізете судиться!А що веде процес із Графом, — нащо ж намУ справи багачів мішатись, бідарям?Гнобитель Судія!.. Таж ми його з дитиниЩе пам'ятаємо! Всі звичаї країниВін свято береже, бо сущий є поляк!Добжинські, братики! Признайтеся, що так!Нарешті — чи не сміх до справ мішать великихДрібниці?» «Як же то? — Гервазіїв у крикахРозлігся голос. — Як? Скарати гультяя — Дрібниця?»«Плюск і пляск! Хай гине Судія!»Тут Янкель, що прибув у справах до Добжину,Промовив: «Ну, і я слів декілька докину,Коли дозволите. Ну, я єврей собі,Отож Сопліці я не родич, далебі,Хоч він добро мені не раз велике діяв, —Бартоломіїв теж я знаю та Матвіїв, —Його шаную я — шаную й вас… ПротеНа діло ви собі збираєтесь пусте!Жовніри поблизу, Асесор у Сопліци —Подасть їм гасло він — і горе окоїпитьсяНа вас. Нарешті є, згадайте-но, тюрма,Уряд, поліція… Французів ще нема,І навіть, от як був я з гендлем уБілиці, То від знайомого єврея з-під границіЧув, що коли прийдуть, то тільки навесні.Тоді й зміркуєте, чи битися, чи ніВам із Сопліцою, — тоді лише, панове…Тепер послухайте: якраз для вас готовийУ нашій корчмі стіл і дещо для стола,Бо ж Янкеля, синка, недавно сповилаУ мене Сура. Син, щоправда, не єдиний,Та веселитися достатні є причини,І всіх запрошую у мене погулять.Баси та бубни є, скрипок і не шукать…А знаю: пан Матвій (така його натура)Старого липівця і нового мазура Аматор.Мазур є, найдеться й липовець».Промова шляхтичам припала до сердецьІ зворушила їх. Почулися в громадіВеселі оплески та повітання раді,Аж раптом Ножика підняв сердитийШрам На Янкеля: «Гей, ти! Навіщо здався нам?Чого приліз сюди — і до чужого просаНавіщо довгого уткнув свойого носа?А пан Пруссак тому, що кілька тих берлин[138]Із хлібом Судії колись провадив вінДо Пруссії,- навік Сопліці підрядивсяЗа фактора?[139] Чому ж на задні не дививсяКолеса? Пригадай: колись ще батько твійОд пана Стольника — хай бог йому святийУ небі царство дасть — возив по двісті барок, —І з того багачем став на увесь фільварок.Добжинські! Хто в дворі Горешковім бувавЗа найближніших слуг? Хто від Горешка мавНайбільшу звіреність? Хто з нього наживався?Для кого він про хліб ласкавий піклувавсяУ короля? Чиї права він боронивУ трибуналі? Хто у нього пив і їв?І зрадити його? Для кого? Для Сопліци?!А що Сопліца вам? Чим міг вам піддобриться?»«Нічим, — Коновка тут, — а тільки кирпу гне,Хоч сам із шляхти. Ох, зневажив він мене!Як доньки я справляв весілля, — для звичаюПокликано й Суддю. От меду наливаюСудді, а він мені: «Е, годі! Я ж не звикТак трунки дудлити, неначе брагу бик!Ви, шляхтичі, п'єте, як воду, мед і вина!..»Туди ж пак! Пан який! Стій, бісова личино! —Звелів я силоміць йому до горла лить…Тепер Коновкою іще б його скропить!»«Отож-то! Знав і я недавно, цього року, —Кропитель підхопив, — з Сопліцою мороку.Є син у мене — що ж? Через Сопліцу такІз глузду з'їхав він, що звуть бідаху — Сак![140]Пощо (кажу було) до тої Зосі ходиш?Не буде діла там, а сам собі нашкодиш.