Так ні, не слухає: кохаю — та й кінець.Ну, я, щоб повести це діло навпростець,Пішов до Судії: віддай за сина Зосю.А він — бодай йому по правді так жилося! —Ще, каже, замала. Пождімо років три…Брехав, пресучий син! Вже, певне, там котрийЗ отих паничиків із ним ладнає діло.Ну, так освятить їх у шлюбний день Кропило!»«І бестія така від люду має честь!Панове! Таж таки у світі правда єсть! —Гервазій загукав. — Шануєте ледащо,Ім'я ж Горешкове пішло у вас нінащо,А вдячність — пропили? Бажали б воюватьЗ царем Московщини, — а боїтеся статьПроти розбійника, негідника Сопліци —І, наче пастки миш, злякалися в'язниці?Братове! Я ж бо вас не кличу на розбій!Процеса виграно — і Граф у замок свій,У замок, що прийнять хазяїна готовий,Ввійде, щоб виконать законні постанови!Одного треба тут: оружної руки!Добжинські ж, як було, є випадок такий,У ділі правому не раз допомагали —То й шану на Литві і честь велику малиДавніше… Та пощо у давнині шукать?З десяток літ тому чи два, щоб не збрехать, —Згадайте — генерал московський ВойниловичТа зрадник наш-таки, пан Вовк із Логомович,Попались нам до рук. Той балакучий ВовкНа шибениці був тоді б навік замовк,Що кривдив мужиків, з чиновництвом водився,Та простий люд таки над ним змилосердився…(Колись од Ножика мого він не втече!)Подібних випадків було багато ще,І завжди з того зиск Добжинові й пошана.Тепера ходиться, щоб чесно стать за пана,Що має всі права. Горешків має кров.Нехай ніхто б із вас за нього не пішов, —Із Ножиком я сам піду за праве діло!»«Гем-трем… Гервазію! Забув ти проКропило! Допоки голова у мене на в'язах, —Кропити буду я, ти — сікти… Шах і мах!»«А що намилите, — зумію я зголитиСвоєю Бритвою: тож і мене прийміте».«І я, — Коновка тут, — що там голосувать:Ми, що посаджено, умієм поливать!»Сколуба знов: «І я!» — і почали кричатиТа проголошувать Гервазію вівати.Щоправда, декому — в сусідстві це бува —З Суддею діло мать прийшлося раз чи дваПро спаш, про вируби чи польові границі,А інших заздрощі підбили на Сопліцу…Той шаблю вихопив, той підіймає кий,І галасує всяк одно: «Сопліцу бий!»У цьому лементі і запальному русіМатвій, що не хотів мішатись до дискусій,Устав, у боки взявсь і з притиском почав(Ще й головою в такт помалу закивав):«Дурні! Але ж дурні! То поки йшла тут радаПро Польщу, про війну, — у вас тяглася звада,До особистих же коли дійшлось образ,То й згода є, дурні, і єдність є у вас?Дурні! Геть відсіля! До дідька у болото!До тисячі чортів у пекло йди, свиното!!!»Всі зчудувалися, немов ударив грім, —Аж гордо на коні з'явився воронімСеред подвір'я Граф, у чорний плащ завитий.Був паполомою волоською[141] покритийГарячий кінь його і копитом кресав.Широкий капелюш Граф високо піднявІ блиснув шпагою коштовною своєю, Що аж сахнулися налякані жокеї.«Граф! Слава Графові! З ним жить і умирать!» —І кинулися всі у вікна виглядать,У двері сунутись, та й вибігли юрбою, —А Кролик, вигнавши всіх інших, головоюКивнув презирливо і вигукнув: «Дурні!»Тим часом шляхтичі, веселі та гучні,До Графа товпляться, неначе птаство в гаї, —А голос Ключників їх крики заглушає.Гервазій давні тут пригадує часи:Велить од кунтушів подати пояси,І ними із льохів корчемних три барилаПоквапно добува: в однім горілка біла,І пиво в другому, а в третім — мед старий.Враз бризнуло струмків і засіяло три:Один — як золото, як срібло другий лите,А третій — наче кров. Кричать несамовитоВояки, сотнею пристукнувши склянок:«Нехай живе наш Граф, наш славний ватажок!»Нарешті, всі гуртом: «А гей же на Сопліцу!»Шинкар наляканий сховався за пивницюТа й ну втікати! Геть одходить і Пруссак,Бо шляхту вмовити не міг він аніяк, —Та де там! Доганять метнулася громада,Гукаючи: «Лови! Нехай загине зрада!»А там уже дійшло до сутичок і ран:Припер Міцкевича товстий до тину Зан, І кілля підняли на нього три ЧечотиЗа те, що на Суддю іти не мав охоти.Там шабля блискає, там камінь пролетів, —Насилу спинено розлючених бійцівІ пригамовано шляхетську завірюху.Одначе у бою хтось там дістав по уху,А двоє — по плечах… Гервазій дав наказ,Граф — шпагою махнув, і всі знялися враз,І вже дорогою холодна дзвонить крицяТа чути здалеки: «А гей же на Сопліцу!»