Пан Тадеуш

А потім висихать глибокі стали води, —
Лишилось на піску страховище природи
І здохло. Тож тепер ми бачимо скелет,
Бо, прикрашаючи свій голубий намет,
Піднесли ангели його у високості:
В костьолах так висять гігантів давніх кості.[150]
Зірок історію пан Войський добре знав,
То хоч увечері й не дуже добачав
І мало помочі давали окуляри, —
Він міг із пам’яті огні Волосожару
Найти у безмірі чи шалі Терезів.
Про все б він молоді докладно розповів,
Що в книгах писано, а що діди казали, —
Та молодь слухала, на жаль, його недбало:
Всі гостя нового очима стерегли.
То, з невідомої появлена імли,
Комета, віючи хвостом своїм яскравим[151]
І зорі, поглядом жахаючи кривавим,
Летіла з заходу на північ, ніби в Віз
Замість Люцифера хотіла сісти.
Скрізь Лише й розмов було, що про її появу.
 Що мала значити? Біду чи, може, славу?
Чи вість визволення і радості несла,
Чи гніву божого ознакою була?
В ті дні великого, нестерпного чекання
Чудні з’явилися і грізні віщування:
Там, чорну голову піднявши до небес,
Зловісним голосом завив зловісний пес;
Там, над дорогою рядами сівши обіч,
Кричали ворони, немовби чули здобич,
А там у присмерку йшла Діва Морова[152] —
Мисливці бачили… — Вона над дерева
Своє підносила бліде, німотне чоло
І, розливаючи холодний жах навколо,
Криваву хусточку держала у руці.
Отож говорено про всі ознаки ці,
Як в табакирку враз ударив Підкоморій.
Брильянти блиснули, немов маленькі зорі
На ній; під склом портрет засяяв королів
Напроти місяця. «Багато говорив
Про астрономію нам пан Тадеуш милий,
Та все це — відгуки того, про що учили
Його за книгами у школі вчителі.
 І я, чимало літ проживши на землі,
У Вільні-городі науки тої нюхав:
Усі теорії небесних тіл і рухів
Там ксьондз Почобут[153] нам розказував як слід.
Обсерваторію ж, багато тому літ,
Пані Пузиніна[154] шановна заснувала,
Майна потративши на справу цю чимало.
Почобут! Що то був за вчений чоловік!
Проте, кінчаючи свій довгий славний вік,
Катедру й телескоп покинув без вагання,
В ченці пострижений, пішов у путь останню!
Стрічав я й ректора Снядецького.[155]
Хоч він І світський чоловік, та вже ж не без причин
Його за мудреця учені мають люди.
Що ж! Кожен астроном, хоч найпильніший буде, —
Неначе міщанин, що пильно обчисля,
В віконце дивлячись, які до короля,
Якою брамою карети заїжджають,
Але спитаймося: хіба міщани знають,
Хто їде, і пощо, і про які діла,
На мир чи на війну прийняв король посла?
Дарма й питатися… Чимало тому часу
Браніцький[156] виїздив каретою на Ясси,
А за каретою, немов комети хвіст,
Юрба тарговичан тяглася через міст.
І що ж? Простолюд наш усе те розтлумачив:
Прикмети зради він у тім хвості побачив.
А цю комету зве селянський люд: «мітла»…
Дай боже, щоб вона що треба замела!»
«І я пригадую, — пан Войський уклонився, —
 Як у господі в нас увечері з'явився
Поручик панцирний Сапєга[157] яко гість.
Усього мав тоді я, може, років шість —
Ні, з вісім, а проте і досі пам'ятаю!
Сапєги кожен з вас, напевно, ім'я знає:
Великим канцлером литовським він дожив
До літ ста десяти, а в армії служив
За Яна Третього,[158] воюючи під Віднем.
Тож він розказував: як на коні похіднім
Ян Третій вибрався у небезпечну путь,
Де мав загинути чи слави осягнуть, —
Посол од Австрії, наблизившись до нього,
Стремено подавав і цілував у ногу
(Граф Вільчек прізвище було того посла),
А папський нунціус[159] на рицарські діла
Господнім іменем благословляв завзятця…
Король гукнув нараз: «Що за діла творяться
На небі!» Глянули — над головами їм
Комета сунеться якраз шляхом отим,
Що войовничі йшли ним орди Магомета.
Недурно ж вибрала дорогу цю комета,
Та й появилася недурно в небесах!
Про неї писано чимало у книжках
І всяк мірковано про дивну ту пригоду.
Я Бартоховського ще пам’ятаю оду.[160]
Там докладно епізод

150

«Було за звичай вішати по костьолах рештки викопаних костей давніх тварин, що простий люд має за кості велетнів». — Авт.

151

Пам'ятна комета 1811 р. З нею зв'язувано багато віщувань і пророцтв.

152

Діва Морова — легендарна зловісна істота.

153

«Ксьондз Почобут — екс-єзуїт, відомий астроном, видав дослід про зодіак у Дендерах і спостереженнями своїми поміг Лаландові вирахувати обертання місяця. Див. його життєпис пера Яна Снядецького». — Авт. (Жив від 1728 р. по 1810 р.).

154

Фундаторкою Віленської обсерваторії була Єлизавета Пузиніна (з родини Огінських).

155

Ян Снядецький (1756–1830) — польський астроном і математик, ректор Віленської академії.

156

Францішек-Ксаверій Браніцький — один із творців Тарговицької конфедерації; в Яссах відбувся 1792 р. з’їзд тарговичан (учасників конфедерації).

157

Сапеги — литовський шляхетсько-магнатський рід.

158

Ян III (Собеський) під Віднем 1683 р. здобув перемогу над турками.

159

Нунціус (нунцій) — посол від папи римського.

160

«Блискавка сходу», панегірик Войцеха Бартоховського, присвячений Янові III з приводу Віденської перемоги.