Великий заколот готується у нас,А покладаються лише на власні сили,Французів не ждучи… Мене не зрозуміли,Чи, може, трохи й я занадто поспішав,Коли до збройного повстання закликав…Той Ключник полум’я роздмухує в Добжині,А божевільний Граф там кинув гасло ниніДо бою… Я не міг нічого зупинить.Матвій пізнав мене… Він може сповіститьПро те Гервазія… Вмирать мені — байдуже,Та справа ж бо яка умре зо мною, друже!.. А втім… Однаково, що буде… Я піду!Або вгамую їх, або… кінець найду…Кінець життя свого… Прощай, прощай, мій брате!Сопліцо! Пам’ятай, що мусиш слугуватиСвоєму краєві і честю, і мечем!»І, обгорнувшися до самих брів плащем,Ксьондз одчинив вікно і зник. Судця зоставсяІ, запечалений, сльозами обіллявся.Тадеуш почекав — постукав до Судді —Йому відчинено. Склонився, а тоді:«Мій дядечку, — сказав, — спасибі за гостинність,Але сувора честь і рицарська повинністьМені наказує покинути цей дім.Я Графа викликав, я битись маю з ним,А на Литві тепер заказано двобої, —У місці іншому він стрінеться зо мною:Дуель призначено за межами Литви.Прощайте, дядечку. Як я лишусь живий,То там уже мені добратись буде близькоДо війська братнього. Адже іти до військаМені у батьковім тестаменті[166] стоїть…Не знаю, хто його надумався змінить».«Ей, хлопче, нащо-бо так дуже гарячиться,Неначе, від хортів тікаючи, лисиця,Що там війне хвостом, а там он утіка?Що сталось — сталося, але ж мета якаВ такому наглому нічному утіканні?За певним звичаєм ми приятелів зранняДо Графа маємо вмовлятися послать.Перепросити нас він може, може датьСвої пояснення. А ні, то будем битись,Та нащо ж мухою у казані крутитись?Скажи по щирості, чи тут нема причинЯких захованих? Для мене ти як син,Тобі не раз, не два по-батьківськи я радив… —Тут ніжно парубка по голові погладивІ теплим голосом заговорив Суддя. —Хоч не слідкуючи, а помічаю я,Чи не з жіноцтвом ти дійшов яких історій…Ну, й паничі тепер до цього зілля скорі!Признайся, братику, у всіх ділах своїх!..»«Ах, любий дядечку, вчинив я, може, гріх,Спіткнувся — що ж робить?… Так… Певні є причини…Вже не поправити… Не ждавши ні години,Я мушу їхати, покинуть рідний край…А про подробиці, на бога, не питай!»«Мабуть, посердились не знать чого малята! —Суддя, всміхнувшися. — Я й бачив, що з кутка тиНа дівчинку одну уважно поглядавІ розлютовано уста собі кусав.Помітив, що й вона робила кислу міну…Усі ці дурощі я добре знаю, сину:Як двоє любляться таких-от молодих,То що вже горя тут, одчаю, сліз гірких!Не так поглянула, а він не так промовив, —Тікають у ліси, неначе звір од ловів,Одно від одного. А то стоять, сумні,В кімнаті по кутках, як тіні мовчазні.Та на хвороби ці я добрі знаю ліки…Повір, Тадеуше, — це горе невелике,Аби-но ти мені до краю розповів!»«Що ж, дядечку, — нараз панич почервонів, —Коли вже розмовлять про це нам довелося,То й справді панна та… та вихованка… ЗосяМені сподобалась… Не визнатись — чому б?Та кажуть, що мені призначено вже шлюбЗ Підкоморанкою… Що ж… Мушу буть слухняним, —Та як змінить чуття, скувати як серця нам?Найкраще — виїхать надовго; може, часЦі муки вигоїть…» «Оце дак так! ЯкразДотепна вигадка, кохання спосіб новий:Не розпитавшися, втікати од любові!А що, як висватать для тебе Зосю самЯ хочу?» «Дядечку! Не пощаститься нам,І хоч ласкаві ви, немов отець, до мене,Та не погодиться тут пані Телімена!»«А ми попросимо…» «Ні, марна річ просить…Я мушу їхати, мій дядечку…» «Крутить? —Суддя розгнівався. — Крутити знову хочеш?Навіщо ти мене і сам себе морочиш?Навіщо про любов мені торочиш тут,Про честь… Хто чинить так — той зводця, баламут!Твій дядько, думаєш, не бачить і не чує?Гляди-но! Утікать! Чи так-то ще й пущу я!Як, може, Зосю ти, молокососе, звів, —Узавтра ж під вінець!.. А ще тут говоривПро вірність, про чуття!.. Як! Смів мені брехати!І так од клопоту не знаю, що й почати,А тут ще цей мене морочити прийшов!