Пан Тадеуш

Почулись вигуки і зброї брязкотіння,
Загув на річці міст од кінських копитів
І — «Гей же на Сопліц!» — у сотнях голосів
Гаями сонними заграло-загриміло.
Здригнувся Судія: Гервазієве діло
І клич Гервазіїв! «Союзники мої
Не забарилися, — озвався до Судді
Граф, повен радості. — Віддайся нам без бою».
Аж ось, розбуджений, з далекого покою
Асесор вискочив: «Що за сваволя тут?
Панове, є на те уряд у нас і суд…
Ви, пане Графе, ви тут чините розбої,
То мушу вдатися до влади військової,
Як імператорський велить мені указ
Тисяча двіс…» «Мовчать!» — І Граф його нараз
Ударив з розмаху своєї шпаги плазом…
І зник у кропиві з неназваним указом
Асесор ранений, а може, й неживий.
«Так, — мовив Судія, — це справді вже розбій!»
А дами в плач, у крик, — найголосніше Зося…
Русяве по плечах розкидалось волосся,
І вся здригалася, немов мале дитя,
В руках мучителів кінчаючи життя.
Тут дивну сміливість явила Телімена:
До Графа кинулась, хапає за стремена,
Гукає: «Рицарю! Незбройних мордувать?
То спершу маєш дам, тиране, повбивать…»
І впала на траву знеможена, зомліла.
А Граф, склонившися до неї: «Хай могила
Цю руку забере, коли б на дам вона
Підняться зважилась! Сопліци! Є вина
У вас несплачена перед Горешків родом.
Беру вас у полон, та слово вам одно дам:
Усе чинитиму, як честь мені велить.
Коли в Італії дійшлось мені зловить
Страшних розбійників біля Бірбанте-Рокка,
То збройних скарано було тоді жорстоко,
Незбройних зв'язано і взято у полон.
Привів я в город їх — і, як велить закон,
Усіх повісили біля підніжжя Етни.
Який же був тріумф шляхетний і славетний,
Коли я з бранцями у місто повертав!
Я їм піхотою за кіньми йти казав
Для мальовничості…» Сопліцам пощастило,
Що Граф, збираючись на надзвичайне діло,
Від шляхти уперед із почетом спішив:
Він кращі коні мав, і стятися хотів
Якшвидше… А тепер, од гніву охоловши,
Побачив, що таке тривать не може довше,
Що треба справу цю без крові закінчить.
Отож усіх гостей і Судію велить
Замкнути в домі він, — а шляхтичам, готовим
Усіх повішати, рішучим каже словом
Утихомиритись і в'язнів не займать.
Не втихомирились!.. «Гей, на Сопліц!» — кричать,
І, як ув'язнено і ватажка, й залогу,
Одважно почали всього двора облогу:
Щоправда, не вдалось у дім їм увійти,
То в кухню линулись. Тут нової мети
В очах войовників проміння засіяло:
Принадні пахощі присмаженого сала
Та м’яса теплого збудили голод в них.
«Гей, їсти!» — крикнули. Ще крик той не затих —
«Гей, пити!» — чується. Мов хори два античні,[168]
Гукали «їсти!», «пить!» у тишині північній…
Так раптом армія, натомлена в бою,
Фуражуватися в ворожому краю
Ретельно узялась, забувши небезпеку.
Гервазій, мислями ширяючи далеко,
А помсту довершить не мігши, як хотів,
До інших вирішив удатися шляхів.
Отож, обізнаний з правами і з законом,
 Аби покласти край усяким перепонам,
Маєток забраний належно затвердить
Негайно ухвалив. По Возного біжить,
Шукає по кутках, перериває речі,
І врешті витяга Протазія з-за печі
За комір: «Маю честь уклінно попросить
Я пана Возного, щоб зволив ознаймить
Цей грунт і всі поля, все,[169]
Як власність Графову. Як знаєш, так чеши,
Але в формальностях ні словом не збреши!»
Та Возний, сміливо за пояс руки вклавши,
Промовив: «Я закон шаную, пане, завше;
Але що з примусу, вночі мені велять
Акт оголошувать, — той акт не може мать
Ні сили жодної, ні вартості для суду».
«А хто ж примушує? Чемненько просять люди!
Я лиш виконую, що треба стороні,
Котора кликала мене до виконання:
Пощо ж за комір ти схопив мене зарання?
Закону я посол, роблю, як він велить.
Скажи-но ліхтарем для мене посвітить, —
Все вичитаю я… Утиштеся, братове!»
І, щоб почули всі його уроче слово,
На дрова, складені недавно під паркан,
Він скочив. Звідтіля, швидкий, як ураган,
 В коноплі бухнувся. Конфедератка біла,
Мов голуб, у густих коноплях пролетіла
І щезла. Вистрілив Коновка їй услід,
Та чи ж улучити? Вже із хмелевих віт
Прудкого Возного почулось: «Протестую!»
Тим часом армія звитяжна бенкетує,
Плюндрує, тішиться. Кропитель закропив
Вола по лобі враз, найбільшого з волів,
А Бритва до телят із шабелькою взявся,
Та й Шило мовчазний без діла не зостався,
Свиней годованих надибавши в сажах…
І гуси, чуйністю прославлені в віках,
Даремно гелгали та голосно сичали,
Як ночі темної, коли зрадливі галли
До Капітолія заснулого повзли:[170]
Живцем на пояс їх Коновка ниже злий,
І,весь обсипаний сріблисто-білим пухом,
Здається хохликом, нічним крилатим духом.
Страху найбільшого зазнав проте курник,
Хоч там і не такий піднявся гвалт і крик:
Ті кури, що крупу їм давано перлову,
Під руку месницьку попалися Сакову.
Украй розпалений, він ловить, душить їх,
Що пір'я сиплеться, як різнобарвний сніг…
Ей, хлопче, нащо то воно тобі здалося?
Адже не вибачить цього довіку Зося!
Гервазій давні тут пригадує часи:
Велить од кунтушів подати пояси
І ними витяга з глибокої пивниці
І пива чистого, й сивухи-ледащиці,
І найсвітлішого, міцного дубняку.
Веселі шляхтичі на дивину таку,
Неначе комашня, збігаються юрбою
І перекочують барила під покої,
Де полку графського квартира головна.
Огні розкладено, і пара йде смачна:
Шкварчить і смажиться м'ясиво всіх гатунків.
Вже дехто, взявшися до їжі та до трунків,
Надумав піснею дрімоту розігнать:
Усім ухвалено гуляти, а не спать.
Одначе час іде, за оком гасне око,
І, позіхаючи ліниво та широко,
Хто з чаркою в руці, хто з ложкою поліг…
Так переможців сон, брат смерті, переміг.