Пан Тадеуш

Ви заховалися? Щоб честі доказать,
Готовий з вами я на поєдинок стать:
Хай наша тільки кров окропить нашу зваду…
Я й зброю вибрати вам дозволяю радо.
А ні — то, як вовків у ямі, вас усіх
Перестріляю я», — і стрілив. Знову ліг
Сержант поранений, неначе зжатий колос.
«Майоре! — капітан подав до Плута голос. —
Виходьте! Мусите ж ганьбу свою ви змить,
А шляхтича того вам конче треба вбить
Якщо не кулею, то шпагою меткою:
Скоріше ж виберіть чи ту, чи іншу зброю.
Суворов наш старий дурною кулю звав,
А титул молодця від нього штик дістав.
До шпаги ж!» «Рикове! Ти майстер фехтувати!
Піди і покарай того нахабу, брате!
 то з поручиків которого пошлім:
Мені, майорові, незручно биться з ним,
Солдатів кинувши без вищого керунку».
Одважний капітан спокійно, твердо й струнко
Із лави вирізнивсь і хусткою махнув
Своєю білою. А Граф на те гукнув:
«Ви помилилися, мабуть, шановний пане!
То річ майорова, — а я до капітана
Хотів звернутися, що він на замок мій…
(«Наш!» — Возного здаля почувся крик тонкий.)…
На замок налетів і тим порушив спокій.
Його скараю я, як при Бірбанте-Рокка
Скарав розбійників…» Спинився ревний бій,
І шляхта, й єгері в цікавості німій
Спіткання Рикова і Графа споглядають.
Воєначальники уклонами вітають
Один одного (честь і звичай так велить:
Вклонитись ввічливо, щоб ввічливо убить).
Уже схрестилися і задзвеніли шпаги
Бійців однакої і сили, і відваги,
Та Плут, звертаючись до кращого стрільця,
Промовив пошепки: «Як того молодця
Ти влучиш кулею ще й під ребро під п’яте —
Я п’ять карбованців тобі готовий дати».
Стрілець примірився — і в капелюш попав
Тадеуша. «Це глум! Це зрада!» — закричав Кропитель.
Кинулось шляхетство, з гніву п’яне,
Тадеуш затулив, одначе, капітана
І змогу дав йому до лав своїх дійти.
Недавні вороги, сьогодні як брати,
Добжинські билися укупі із Литвою.
Вони, Підгайського побачивши з косою,
Кричать, радіючи: «Нехай живе Литва!» —
Солдати падають, мов скошена трава.
Коли ж у розпалі і в перемінах битви
Лиха, здавалося, прийшла година Бритві,
Що, хоч поранений, боровся, наче лев, —
Сколуба кинувся з мечем із-за дерев
І крикнув голосно: «Нехай живуть Матвії!
Мазури хай живуть!» Іде борня, шаліє,
Хоч Півник з Робаком і стримують бійців.
Тим часом план новий у Войського наспів:
Він, потай кинувши жахливе бойовище,
Простує на город, Протазієві свище, —
І вдвох, зігнувшися, сховались в бур’яні.
В саду сопліцівськім, при самій гущині,
Немов якесь кубло або велика клітка,
Напівзруйнована тулилася повітка,
Де завжди сушено литовський білий сир.
Там. пахощі міцні на весь розливши двір,
В пучки пов’язане висіло зілля ріжне,
Шальвія, та чебрець, та материнка ніжна,
Все, що вживається для ліків на селі.
Будівля скривлена хилилась до землі,
Неначе падала. Судця ані звалити
Її не важився, ані переробити,
Усе чекаючи до слушної пори,
І тільки повелів поставить два чи три
Дрючки, що мали буть підпорою міцною.
Якраз під цею-от будівлею старою
Свого трикутника шикує капітан.
Це привід Войському дало укласти план,
Як битву довести розлючену до краю.
Іде з Протазієм — за ними поспішає
Старенька ключниця та кухтик, хоч малий,
А славний силою. Усі на стовп гнилий
Натисли, всі його відразу загойдали…
І раптом — єгерям на голови упала
Повітка, ранячи, вбиваючи, мнучи,
Смерть несподівану і пострах несучи.
І от між деревом лежать убитих трупи
Та сиру білого залиті кров’ю купи, —
І розбігаються жовніри, що втекли
Від смерті наглої. Неначе демон злий,
Кропитель їх своїм Кропилом зустрічає,
І голить Бритва їх, і Різка їх стинає,
І Граф з кіннотою рубає втікачів.
На лівому крилі лиш вісім вояків
Лишилось, що стоять уперто та завзято.
Сержант їм повелів у Ключника стріляти —
 І вісім просто в лоб намірилися рур.
Ксьондз (він стояв ізнов твердий, неначе мур)
Підбіг до Ключника, розпаленого в бої,
І на ходу його підчіплює ногою:
Обидва падають, як саме грюкнув стріл…
Знов Ключник до страшних і до кривавих діл
Береться, кинувшись солдатів доганяти
(Втікать по вистрілі метнулися солдати).
Вони на тік біжать — він їм біжить услід;
У клуню — їх і там догнав затятий дід,
І чути звідтіля прокльони, крик, удари.
Нарешті, стомлений од лютої покари,
З мечем скривавленим він вийшов із дверей.
Одного Рикова ні куля не бере,
Ні шабля. Б’ється він, не хоче зброї скласти,
А від ворожої руки воліє впасти…
Тут Підкоморія за серце жаль узяв,
Він каже Рикову: «Ти мужність доказав,
Нещасний рицарю. Але ніхто докором
Картать не зважиться (то був би стид і сором),
Як нині віддаси мені ти бронь свою.
А я — безпечності обітницю даю
Для тебе. Бранцю мій, велю покласти шпагу!»
Почувши в слові тім шляхетність і повагу,
Йому скоряється і каже капітан:
«Ляхи, брати мої! Ну, що ж…
Як бран, то й бран. А шкода — не було в нас жодної гармати!..
Суворов говорив: ей, Рикове, камрате,
Ніколи без гармат на ляха не ходи!
Що ж… Єгри напились.
Багато тут біди
Майор накоїв, Плут…
Чий гріх, того й покута…
А я, хоча тепер попався в ваші пута,
Я вас любитиму сердечно, як любив,
Бо добре б’єтеся. Суворов говорив
Частенько приказку: кого люблю, як душу,
Трясу, як грушу… Ну, віддатись вам я мушу,
А тільки хай-но там покинуть мордувать
Моїх солдатиків…» Звелів тоді забрать
Усіх поранених шляхетний Підкоморій,
І крові, що її проллялось ціле море,
Не проливати більш. Ув’язнено живих,
Майор же (у кущах сховався він густих),
Побачивши кінець баталії страшної,
З’явився, та нічим не схожий на героя:
Увесь у поросі, у листі і в траві…
Так наїзд кінчено останній на Литві.[181]