Пан Тадеуш

Промовив капітан, — така у нас примовка…»
І сумно голову старечу похилив.
«Що ж, панство, бог таке нещасному судив, —
Сопліца впав у річ, — хай бог його впокоїть…»
А ксьондз, що вже не міг сидіть, не то що встоять,
В подушках лежачи, промовив: «Гріх тяжкий,
Коли незбройний ліг од збройної руки,
Коли невільника людина вбила вільна.
Ох, Ключнику! Господь великий і всесильний
Велів не метатися і ворогам прощать.
Лише одно цей гріх могло б із тебе знять:
Як для загальної ти це вчинив користі,
«Рго Ьопо рuЬІісо!..»[182] Гервазій урочисто,
Немов для присяги, підвівсь — і як луна
«Рго Ьопо рuЬІісо!» — промовив. Тим страшна
Розмова про страшний учинок і скінчилась.
Хоч тіла й шукано, а де воно поділось —
Не знати. Ключника спитали, та старий
Промовив, руку знов піднісши догори:
«Рго Ьопо рuЬІісо!» — та й ані слова далі.
Ксьондз Робак, що лежав у тузі і в печалі,
Закликать шляхтичів до себе попрохав —
І Підкоморій їм розважну річ почав:
«Братове! Щастя нам було сьогодні в бої,
Але загрожує це щастя нам бідою.
Ну, що ж… Признаймося, що всі ми винні в тім:
Ксьондз Робак завинив, що словом запальним
Усіх порушував, дочасними чутками;
Гервазій — що підняв цей заколот між вами,
Ви — що послухали… Коли ще та війна!
Тим часом кара тут готується страшна
Для тих, кому в бою припала честь і слава.
Втікати із Литви їм треба, браття, жваво!
Корона прийме їх і допоможе їм…
Отож Матвієві тікать передовсім
(Його Кропителем звичайно називають).
Коновка з Бритвою хай теж сакви ладнають,
Та й ти, Тадеуше, не залишайся тут.
Ми скажем: винні ви, та ще небіжчик
Плут — Нам Риков капітан у цьому допоможе —
Рятунок решти в цім. Нехай же ім’я боже
Благословить, брати, одважну вашу путь!
Не довго, вірю я, нам у розлуці буть!
Бо, може, навесні засяє нам свобода —
І, як визвольники великого народ а,
Додому вернетесь, сьогодні втікачі.
Лаштуйтесь же: рушать належить уночі…
А ми з Сопліцою дамо вам на дорогу
І грошей дещицю, і раду, й допомогу».
Всі знавши, що таке отой московський цар,
Як може до страшних він присудити кар
Того, хто з ним почав хоч невеличку зваду,
На Підкоморія пристали мудру раду.
Поляк, хоч над усе кохає рідний край,
Піде тинятися, аби-но крізь одчай
На чужині йому надія ще зоріла,
Що для отчизни він кладе останні сили.
Одного Бухмана цей план не вдовольнив:
У пропозиції він зараз похопив
До обговорення належного багато,
Тому пропонував комісію обрати,
Щоби розглянути проект. Але шкода —
Ніхто комісії тієї не склада,
І всі лаштуються в дорогу без вагання.
Проте як скінчено нерадісне прощання,
Суддя Тадеуша в кімнаті затримав
І мовив ксьондзові: ‹ Сказати час настав,
Бо пересвідчитись учора довелося,
Що в серце хлопцеві запала наша Зося.
Він має їхати, нехай же перед тим
Хоча заручиться, за звичаєм старим:
Подорожуючи, усякі він зустріне Спокуси.
Персник же буває для людини
В пригоді: вірну він нагадує любов.
Приміром, не один од того рік пройшов,
Як доню Войського кохав я — Гречешанку;
Господь забрав її, а я от до останку
Обручку дівчини коханої зберіг.
І що ж? Не раз, не два женитися я міг,
В Гречехи навіть є прегарна донька друга, —
А вгледжу персника, за серце візьме туга,
І, неодружений, старим живу вдівцем…»
Та й змовк, розчуленим поникнувши лицем
А далі знов: «Ну, як? Доведемо цю справу
До краю?» Та на те Тадеуш каже жваво:
«За все своє життя я не забуду цих
Сердечних піклувань. Коли б я Зосю міг
Звать нареченою, — який би був щасливий!
Але признаюся — і простите мені ви —
Тепер заручини ще не пора справлять…
Причин багато є… Дозвольте не казать…
Як Зося зважиться чекать мене терпливо,
Як із походу я прийду сюди щасливо,
Як, може, й слави там хоч трошки засягну
І кращий, ніж тепер, додому поверну, —
Тоді проситиму, упавши на коліна,
Руки дівочої. Вона ж іще дитина…
Я мав би білий світ дитині зав'язать?
Без мене, може, їй лучиться покохать
Когось достойного. Коли вже так судилось…
Ні, каже щось мені, що недаремно стрілись
 І поєднаємо ми з Зосею життя…

182

Для загального (громадського) добра.