Тепер же…» Молоді, шляхетні почуттяБриніли в кожному Тадеушевім слові —І сльози бризнули з очей йому перлові.Та Зося (близько був якраз її альков)Почула, як свою освідчує любовТадеуш сміливо, — і серце затремтіло.Щоправда, дечого вона не розуміла:Як полюбив? Коли? Навіщо покида,Куди збирається? Була ще молодаІ вперше новину почула надзвичайну:Її покохано! Отож велику тайнуУ серці сховує — і з образком малимСвятого Юзефа (зарученим усімЛаскавця доброго) з'явилась на порозі.«Пан їде? — мовила. — Нехай же у дорозіНе покидає вас оцей дарунок мій,Нехай полегшує він пану шлях тяжкий,Нехай на чужині нагадує про Зосю,Коли вже мандрувать на чужину прийшлося.Хай доля поворіт щасливий вам пошле!»Та й зашарілася, немов дитя мале,І сльози блиснули на віях, як алмази.Тадеуш відповідь на те найшов не зразу,Нарешті вимовив: «Розлуки день прийшов…Ти ж часом у словах дівочих молитовІ про далекого згадай свойого друга…»І тут уста йому тяжка склепила туга.Якраз на ті слова зворушливі наспівГраф зацікавлений, — і річ таку повів,До всіх звертаючись, найбільш до Телімени:«На цю наївну ви і просту гляньте сцену!Ах, скільки тут краси і глибини чуття!Найбільше скрашує буденне нам життяРозлука з воїном селянки молодої.Достоту — бурею розірвані страшноюВеликий корабель із човником малим!Розлука — ураган, що повівом страшнимЧуття маленького потушить свічку вбогу,Але роздмухує розлив огню ясного —Любов, що світить нам і гріє крізь віки.Так! Глибше б покохав і я віддалеки!Пане Тадеуше, я тяжко помиливсяІ тим до нашої незгоди спричинився.Цій любій дівчині присвячуєш ти бронь,Я ж другій жертвений запалюю огонь.Отож нарізними підемо ми шляхами,І тінь ненависті, що впала поміж нами,Хай упаде тепер на наших ворогів.А ми, шукаючи під передзвін мечівВеликих подвигів і рицарської честі,Любов незайману у серці будем нести, —І дружній наш тоді відкриється двобій,Коли потомлені, у славі бойовій,Ми будем мірятись, хто глибше з нас кохає!»І Телімену він, мов жаром обсипає —Так пильно дивиться. Що ж їй на те сказать?«Навіщо ж Графові доконче від'їжджать? —Перехопив Суддя. — Як чоловік багатий,Шановний, міг би тут безпечно проживатиІ не боятися ніякого суда».«Ні, слава рицарська мене там дожида!В коханні не щастить, то пощастить у бої;Хай серце ранене — уславлюся рукою!»«Чому ж гадає пан, що тут би не знайшовПалкого відгуку він на свою любов?» —Зачервонівшися, спитала Телімена.А Граф одказує: «Така вже доля в мене,Таке покликання. Великої метиЦіною жертви лиш ми можем досягти, —І хоч я з панею хотів би ГіменеюРукою вірною та щирою своєюОгонь на вівтарі священний запалить, —Та мій обов'язок іти мені велить,А люба сцена ця зворушує глибоко…Так! Меч мій визволив колись Бірбанте-Рокка,Тепер вітчизні він служитиме в бою!Вітчизні кров свою і щастя віддаю!»«Іди ж, — промовив ксьондз, — ніхто не буде ганитьТвойого запалу… Там у пригоді станутьІ сила, й сміливість, і гроші, для цих ділПотрібні. Так ото славетний РадзівіллДомінік — все добро, що тільки мав, заставивІ кінні два полки за гроші ті поставив.Потоцький-пан усіх французів здивував,Що цілий міліон на рідне військо дав!Рук досить маємо, а коштів там не досить…Іди ж. Нехай усяк, що має, те й приноситьДля справи рідної. Прощай же! Будь здоров!»А Теліменина почулась мова знов:«Ах, бачу, що ніщо, ніщо не зупиняєМойого рицаря! Нехай же в дальнім країКокарда буде ця йому за талісман.Хай світлим променем сіяє крізь туман! —І стрічку до грудей, од сукні відірвавши,Пришпилює йому. — Я віритиму завше,Що бідна стрічка ця, хоч скромна і мала,Тому, хто голосні чинитиме діла,Не раз мене, не два, самотню, нагадає…»Та й змовкла. Граф тоді, зворушений до краю,Припав, склонившися, їй ніжно до руки, —Вона ж, хоч жаль її за серце брав тяжкий,Плечима здвигує… «Пора», — сказав Сопліца,А Робак: «Поспішай, щоб часом не спізниться!»І, попрощавшися, із хати Граф іде,