Така сліпа мене за серце брала злість,Що був би я не раз підвівся і поїхав,Що був би шаблю я не раз дістав із піхов…Та Єва — голуб’я невинне і ясне —Було мій темний гнів не знати як збагнеІ так подивиться, що рушитись несила…Я, Яцек, що кругом ім’я моє гриміло,Що славила мене Литовська вся земля,Що я не Стольника, а навіть короляЗа кривду б викликав помірятись шаблями, —Корився — і мовчав. Не раз уже його благати я збирався,Та з зимним поглядом мій погляд зустрічався,І я у розпачі, у муці застигав.І знов я — до пісень, до ловів, до забав…Так, навіть жартувать я міг у ті хвилини!..А все то — гордощі! Бо чи ж клонить колінаМені дозволила б страшна моя пиха?Усюди чутка-бо пішла б тоді лиха,Що я… Що юшки чорної піднесено Сопліці!..Не знавши, що робить, де від журби подіться,Хотів зібрати я відважних вояків,Піти на турчина, на москаля хотів…І от — до Стольника… востаннє повітати…А нишком думаю, що він такої втратиНе схоче бачити — поверне знов мене,І приязнь вірную та щиру спом’яне,І може… Хто любив, хто у житті мав друга,Той знає, що тяжка нам серце крає туга,Як розлучатися тяжкий настане час.Тоді готові ми зректися всіх образІ милосердною скропити їх сльозою…Та Стольник… Що зробив, що він зробив зо мноюНещасна, чуючи, що вже настав кінець,Що від’їжджаю я, — поблідла, ніби мрець,І похилилася без голосу, без сили…Я зрозумів тоді, який я був їй милий!О, в грудях що тоді чинилося моїх!Хотів Горешкові прослатись я до ніг,Щоб доню дав мені — чи власною рукоюУбив нещасного… А він почав зі мноюРозмову — і про що ж? Дочки своєї шлюбІз Каштеляничем… Яка з холодних губОбраза поповзла холодною змією!..Ти чуєш, Ключнику, — з людською ж ти душею!..Немов не трапилось нічого проміж нас,Почав він радитись у той проклятий час,Чи Єву, як дитя великого магната,За Каштелянича не стид йому віддати,Чи то до пари їй, йому до честі зять,Чи, може, партії ще кращої чекать?…І я, Гервазію, все вислухав до краю,А що сказав на те — не знаю, не згадаю…А потім, вибігши, я осідлав коняІ, тяму стративши, полинув навмання…»«Ех, Яцьку, мудру ти знаходиш оборону, —Та нащо ж ти пристав до царського загону? —Гервазій вигукнув. — Ну, пан не віддававЗа тебе дівчини… Нехай ти лютував,Нехай ти навіть міг умкнуть її, украсти, —Але підступно так, зрадливо так напастиНа пана польського — у змові потайній!»«Не був у змові я, — ксьондз відповів сумний, —А викрасти її, узяти, — чом не міг би?І не один, не два — увесь Добжин поміг биУ цьому вчинкові, та ще застянків п'ять…Та як я дівчину посмів би наражать —Слабу і пещену! — на втечу й небезпеку?Як у дорогу я забрати міг далеку,Де, може, ждала нас тривога і борня,її — малесеньке, тендітне пташеня?…Одверто мститися, на попіл замок звести, —Таж сором був би то для рицарської честі!..Ах, ти, Гервазію, не можеш і збагнуть,Як душу гордощі ображені печуть!Тоді пекельною став думкою я жити:Жагу помститися у серці затаїти,Побраться з іншою, а ту — немов забуть…І потім… з випадку… найти яку-небудьПричину — і піднять на кривдника тяжкогоКривавого меча… І дівчину убогуЯ справді висватав і під вінець повів.Бог покарав мене: її я не любив,Тадеуша мого нещасної матусі:Вона всміхається, а я в душі таюсяЗ любов’ю давньою, і душить серце злість.Ні господарство вже, ані веселий гість,Ніщо було мене не може заспокоїть!Узявся пити я, шалені жарти коїть,Гуляти з розпачу — відлюдний, хмурий, злий…Та ми з дружиною недовго прожили:Все сохла, плакала… в дочасну домовинуЛягла, нелюблена… і залишила сина,Жалем повитого, умитого слізьми…Як довго, Ключнику, блукавши між людьми,В корчмах, лісах, містах, на чорнім полі крові,Не міг забути я нещасної любові!Та навіть і тепер… поранений… старий…В чернечім одязі… покутую страшнийГріх невідпущений… а говорю — про неї!Що ж… може, мукою невтішною своєюГіркого права я на це і заслужив!..Як по заручинах минуло кілька днів,Рознеслись потайні чутки серед сусідів,