Що Стольник силоміць за Воєводу видавСвою дочку… Що є у неї другий хтосьНа мислі… що її примусить довелосьУзяти персника, дать руку молодому…А він, Горешко, він на бенкеті гучномуГостей приймаючи, сміявся, жартував…Одного лиш мене уже не частував,Як непотрібного… П’яниця, ледащиця,Не міг я в сеймиках, як перше, пригодиться:Я був погорджений, забутий од усіх…І навіть піднято було мене на сміх.Мене, що Радзівілл, як друга, звав: коханку,Мене, що від’їздив, бувало, із застянкуІз пишним почетом, неначе пишний князь!..Мене, що шаблею, бувало, тільки брязь, —І тисяча шабель заблисне вколо мене! —О гордощі!.. Чуття несите і шалене!»Урвав, стомившися… а Ключник: «Божий судІ сила божеська… Невже ти, Яцьку, тут, —Невже це ти — слабий, під каптуром чернечим?А згадую тебе ставним, широкоплечим,Рум’яним шляхтичем, привідцею в гульні,Що очі засліпив красуні не одній!Це ти… і я тебе не міг тоді пізнатиПо тому пострілі!.. Бо ж так, як ти, стрілятиНіхто за тих часів не міг по всій Литві, —А з палашем тебе лише один МатвійЗустріть наважився б… Ти, що було шляхтянкиСпівають: трусяться фільварки і застянки,Як Яцек вузлика на вусі зав’язав…Ех, вузлик той життя в Горешка відібрав,У пана Стольника!.. Це ти, це ти, Вусалю,Ченцем і жебраком!.. Проте… не час для жалю,Бо заприсягся я твоєю кров’ю змитьКров пана Стольника… «І от… почав ходить, —Провадив далі ксьондз, — до замку я дивиться,Як ворог там лихий гуляє, веселиться…Що з того, що мене убив він і дочку?(Недугу їй господь послав тоді тяжку) —Щодня у Стольника бенкети та музика,І повен двір гостей, і сміх, і пиятика!А я — ображений, зневажений, як пес…О, чом на нього грім не вдарить із небес?Чому не упадуть йому високі стіниНа лису голову?… Як запала в людиниЖага помститися, — із пекла сатанаїй зброю викує і спопелить до днаУсе, в що вірила і за святе що мала…Солдатів доля зла у день лихий послала,Як біля замку я метався, ніби звір,У груди ранений… Ти, Ключнику, не вір,Що я у змові був, що вбити йшов свідомо…Але ж — які думки з’явилися при томуВидовищі… яке обурення страшне!«Га, — думав, — Стольнику! Так кара не минеДворища клятого!» І раптом: «Рятувати!Мерщій помогу їй, моїй голубці, дати…І навіть… Стольнику…» Не марнували куль ви,Ключнику, своїх, А ті… Аж брала злість, дивившися на них!Нікчемні вояки… немов снопи, валились…І знов лихі чуття у серці зароїлись:«Щастить Горешкові! І слава, й сила, й власть —І навіть ця тепер мине його напасть!»Я хтів од’їхати… Зайнявся саме ранок, от, озброєний, виходить він на ганок:На персах діамант горить, немов огонь,І сутим золотом вилискується бронь…Здалось — пізнав мене… У гордості безкраїйОбличчя з насміхом до мене повертає…Здалося… Карабін в солдата я вхопив —Підвів — не мірявся… О, хто тебе зробив,Хто вигадав тебе, огниста, клята зброє?Як візьме хто меча у чесному двобої,Ще може відійти, обмислити, спинить,Удар свій одвести. А тут — єдина мить,Єдина іскорка… А я — чи ж я втікав, як ти схопив мушкета?Чому ж, Гервазію, чому не вбив мене ти,Коли, мов скований, я в розпачі застиг?Чому не вкоротив тоді ти днів моїх?Лишив — каратися…» І голос обірвався.А Ключник: «Добре я попасти намагався,Бо скільки ж вистріл твій приніс на землю зла!Але коли тепер заледве не ляглаОд стрілу москалів горешківська дитина(Хоча й не по мечу — жіночого коліна) —Ти, ти її закрив і рану ти прийнявЗа нас обох… Так що ж, — як ти і справді ставСлугою господа, я на чернечі шатиСвойого Ножика не зважуся підняти!..Прощай же! На землі вже не змагаться нам,Гріхи ж твої й мої розсудять, певне, там!»Тут Яцек, криючи свою болючу муку,Простяг до Ключника бліду, тремтячу руку.«Не можу, — прошептав Гервазій, — бо на нійТяжкою плямою гріх необмитий твій.Коли б ще ти її, нещасний, закривавивРго Ьопо рuЬІісо! Ні! Помстою знеславив».Тяжкою блідістю покрилися устаУ Яцька. Він Суддю стривожено пита,Чи скоро привезуть плебана.