«Цеї ночі Умру я, Ключнику, — він ледве чуть шепоче, —Зостанься… не відходь… дослухай до кінця…»Суддя аж кинувся: «Мій брате! Рана цяМаленька… Смерті ж бо ця рана не віщує…В аптеці в мене є… По лікаря пошлю я…Пошлю по лікаря… Це все мине… пройде…»А ксьондз, лице своє підводячи бліде:«Ні, любий брате, ні! Тут рана ще з-під Єни…Тепер одкрилася… Це, брате мій, гангрена, —На ранах знаюся. Поглянь-но: чорна кров… —І до Гервазія він повернувся знов. —Я тяжко винен. Так. Але дарма громадаНа мене кинула ганебне слово — зрада!Ох, гордість вражена могла звести з ума!Наймення зрадника, отруйне, мов чума,Вогнем пекло мене, було за мною всюди…Скрізь одверталися й пани, і прості люди,Мене побачивши… Несміливий тікав,Сміявсь у вічі той, хто більшу мужність мав…«Ти зрадник! Зрадник ти!» — гонилося за мноюІ відбивалося в ушах моїх луною…Ніде, ніде не міг спокою я знайти!Від болю власного людині не втекти!Та зрадником не був для рідного я краю…Стривай, Гервазію! Я добре пам’ятаю,Що влада царська нас в прибічники тягла,Що нам землі вона найкращої дала,В добрі горешківськім. Я знаю, що СопліцамБагатство принесла б велике Тарговиця,Коли б сумління я у серці заглушив…Ні! Зрікся я всього! На чужині волівСтраждати, мучитись, шукаючи покути…Господь таки мені поміг в пригоді бутиСім’ї Горешковій: як Єву в засланняСибірське послано з її нелюбим мужем,Вона була дитям заляканим, недужим —І вмерла, бідна, там, серед чужих снігів,Байдужий хтось її байдуже схоронив,Але ж лишилася її маленька Зося…О, як же б їй страждать на світі довелося,Коли б сирітку я пригріти не сказав!Пригрілась, виросла… А я пиху скаравНеситу та гірку: каптур надів чернечий,Назвався Робаком… Ім’я було до речі,Бо ніби той робак у поросі земнім,Я жив, ховаючись… У бої не однімНіс для вітчизни я життя своє… Та годіПро те розказувать: не слави у народі, —Народу щастя я хотів усе життя!І мило у сумну годину каяття —Не вчинки голосні пригадувати, брате,А ті, що від усіх доводилось ховати,Щоб краю рідному потайно помогти…Розносив вісті я, передавав листи,Накази бойові та войовничі плани.Не раз, не два за те приймав я люті рани,Зазнав шпіцрутенів[184] від царських вояківІ землю тачкою у Пруссії возив —Був навіть на шляху страшному до Сибіру!..Нарешті, давній гріх покутуючи щиро,На ложі чесному, у батьківськім домуВмираю… Може, гріх є певний у тому,Що я дочасно тут піднять хотів повстання.Та думка, що народ до волі, до єднанняСопліци виведуть, — хіба ж такий це гріх?Так… Помста, Ключнику, прийшла із рук твоїх:То ж ти мечем розтяв, що я скував так хитро, Як попіл, розметав думки мої по вітру!Ти вбив дитя моє у батька на очах, —І я простив тобі… «Господь на небесахУсіх судитиме, — Гервазій тихо мовив, —А як він смерть тобі сьогодні уготовив,То не мені тебе тривожить і смутить!Скажу лише одно: це, може, й звеселитьТебе, нещасного… Я досі з тим ховався…Як Стольник кровію в конанні обливався,А я помститися на шаблі заприсяг, —До брами руку він знесилену простягІ нею знак хреста зробив тобі навздогін…Вже говорить не міг… Вже чувся тільки стогін…Я зрозумів: тебе простив він до кінця…У мене в пам'яті була хвилина ця,Але про неї я не говорив нікому,Жадний помститися…» Тим часом од утомиНедужий ніби сном тривожним задрімав,І тиші мертвої зловісний час настав.Аж раптом із листом вбігають до кімнати —Для Яцька. Він Судді листа велить читатиІ мовчки слухає. Була то новина,Що оголошена вже Кесарем війна,Що генеральний сейм збирається в Варшаві,І що, на давньому спираючися праві,До Польщі приєднать ухвалено Литву.«Я вірив, що таки до цього доживу, —Шепнув поранений, — тепер умру в спокої!»Дзвінок на ті слова почувся за стіною:Прибув закликаний до сповіді плебан…Досвітнє золото прорізало туман,І переливчасте проміння затремтіло,Чоло недужого освітлюючи біле, —І тихо він заснув навіки, мов святийУ діамантовій короні дорогій.
Шпіцрутени — прути, що ними за минулих часів карано винуватців при військовій службі, проганяючи між двома лавами солдатів, тими прутами озброєних: кожен мав ударити винуватця по спині.