Відкласти, почекать: на все ладен піти,Аби не скаржилась і не журилась ти…Мені наказано тут жити, поки ранаМоя загоїться… Скажи ж мені, кохана,Скажи не криючись і сумніви розвій».Вона поглянула несміливо з-під війІ мовила: «Тоді… тоді я лиш хотілаБуть послухняною, бо старші говорили,Що маю панові я за дружину стать… —Та й зашарілася — і почала у п’ять: —Я завжди вечір той пригадую бурливий,Як татко ваш помер… Тоді ж ото мені виПрипали до душі: ви мали жаль до нас,І тиху я сльозу помітила в той час,Як ви прощалися… Побачила, як щироМене кохаєте, і ця щаслива віраСил додала мені. Коли я по ночахЗа вас молилася, то все в моїх очахОбличчя, скроплене ласкавою сльозою,Стояло як живе. А як мене з собоюПідкоморина жить до Вільна узяла, —Я, розважаючись, забути не моглаКімнати тихої, де вперше ми зустрілисьНемов озимина, що снігом застелилась,Щоб знов зазеленіть під сонцем, навесні,Жили ті спогади, і вірилось мені,Що знову стрінемось — і знову в тій світлиці…Коли у Вільні я почну було журиться, —Усі: закохана! Ну що ж… Як справді часЛюбити, — то люблю, напевне, тільки вас…»Тадеуш радісно те вислухав признання,Де так по-простому відкрилося кохання — І йдуть удвох вони в кімнату, де колисьЙого дитячі дні щасливо почались(Тепер для дам вона була затишним сховом).Там Реєнт, одягом пишаючись чудовим,Для нареченої своєї хусточки,Парфумів слоїки, помаду, порошки,Із ніг збиваючись, шукає без угаву.А молода на те всміхається лукавоІ, знай, до дзеркала — звичайно, молода —Очима пильними уважно загляда.Тим часом рій дівчат, прислужниць покойових,В’ють ніжне плетиво із кучерів шовковихТа сукні білої вирівнюють краї.Зненацька Реєнта, що пильно за своїУзявсь повинності, покликано знадвору.Велика метушня зчинилась на ту пору,Бо зайця вбачено, що на грядках заліг(Мабуть, пожирувать він із лози прибігТа між капустою і залишився спати).Асесор вискочив без шапки із кімнатиІ тягне Сокола свого на ремінці,А Реєнт, нагая тримаючи в руці,Провадить Куцого… Пан Войський їх поставив (Бо він за старшого у цьому ділі правив), —А сам з хлопушкою пурнув у бур’яни,Щоб зайця вигнати. Зчиняє крик страшний,Свистить, вигукує і плеще у долоні.Мисливці, з запалу то білі, то червоні,Собак тримаючи, аж прилягли в траві, —Хорти ж, як дві стріли на пружній тетиві,З тремтінням витяглись і ждуть нетерпеливо.«Лови!» — і кинулось тікати між кропивиЗвіря налякане. Та вмить його хортиСхопили з двох боків і почали трясти.Звірятко зойкнуло, немов дитя сповите,І змовкло. Глянули круг себе гордовитоАсесор з Реєнтом, погладили хортів, —І лапи заячі пан Войський розділивПоміж собаками, такий-бо давній звичай.«Тепер, — промовив він, — один одному в вічіПогляньте: день настав до миру вам дійти,Бо слави рівної тут осягли хортиІ рівну вам хвалу воздати ми повинні.Змагання скінчено, і повертаю нині,Що, сперечаючись, ви ставили в заклад.Хай буде завжди мир і приятельський лад:Палаца гідний Пац і гідний Паца палац!»[201](І, так промовивши, підняв угору палець).Мисливці радісно всміхнулися йому,І каже Реєнт: «Я закладу не візьму,Бо рицарська того не дозволяє слава.Коня зо збруєю давав я у заставуІ персня Судії в саляріум зложив…Пан Войський не візьме того собі у гнів,Як персня я йому уклінно презентую.А щодо давньої, цяцькованої збруї(Коня під верх мого, як знаєте, взялиУлани), — я скажу, що гідне похвалиСідло найвищої, хоч би і королеві!Гнуздечку камінці скрашають недешеві!Один до одного, а що вже за ясні!Чепрак — та хто його побачить на коніЗдалека, — той ціни, ціни йому не зложить!Зелений, грає він, немов густа сіножатьВесною… Хто б тепер найшов такий єдвабІ вишить так його чия рука могла б?Як сядеш у сідло — колиска, слово честі! —Тут Реєнт, що любив, як нам відомо, жести,Удав, що на коня гарячого сіда. —Учвал як пустишся — мов золото спадаНавколо: золотом і потебеньки шиті,