Ні цим от посудом. Ох, то було колись!..Ті давні звичаї отак, як бач, звелись,Натомість нам нова прищеплюється мода:Буває, панові вина для гостя шкода,Наїдків жалує, над посудом дрижить…Вже не венгерське, ні,- дають шампанське пить,Шайтанське! Нас того чужинці научили…На що то зводиться шляхетство, боже милий!Та навіть — правду вам, не криючись, повім —Коли сервізом я наважився оцимСтола прикрасити, то навіть Підкоморій(Хай пан не сердиться!) почав мені докори,Що це все іграшки дитячі, що нуднеЦе все дорослому. І пан Суддя менеЗбивав, доводячи, що ніби це начинняЗастаросвітське… Що ж, переконався нині,Що я таки гостям потрапив догодить.Хто зна, чи вдруге нам приймати пощаститьТаку компанію. А все, чим вас трактую,В цій книзі вичитав. Тепер її даруюЯ генералові, що має справжній смак,На учтах знається, як давніх літ поляк.Тож, як настане день, що для ясного гронаГостей уславлених або й НаполеонаДавати прийдеться парадний вам обід, —Загляньте в книгу цю… Ще мій небіжчик дід…»Зненацька вигуки почулися в околі —Все ближче: «Хай живе наш Півник на Костьолі!..» І шляхтичів юрба, як буруни живі,У залу котиться. Перед веде Матвій.Суддя обняв його, з шанобою садовитьМіж генералами і так до нього мовить:«Сусіде, слухайте: недобрий той сусід,Хто запізнається до мене на обід!»Е, що там! їсти я наївся і в Добжині,А подивитися мене скортіло ниніНа нашу армію. Так що ж — ні се ні те…Ну, шляхта тягне в дім, ви місце даєте, —Спасибі…» І замовк, одсунувши таліркуТа поглядаючи насуплено і гірко.«Оце б то й є отой костюшківський боєць, —Домбровський вигукнув, — той бравий молодець,Славетний Різочка! Поглянь, який бадьорий І жвавий!..Скільки ж літ минуло!.. Я вже хворий,Старий; Князевич теж посивів, — а МатвійЩе міг би й молодим у справі бойовійЗавдати сорому. Та й справді, ще недавноТи, кажуть, єгерів почастував тут славно.Чували, брате!.. Де ж товариші твої,Бритви та Ножики, що і в чужі країПро їхні подвиги сягають відгомони?»«Дали притулок їм братерські легіониПо тому наїзді,- Суддя повів на те, —Тож, може, і тепер між наших-от гостейЄ дехто з них…» «А так, — один із командирівПромовив, — весь похід із нами вкупі змірявВусатий велетень Кропило, що кропитьУміє хоч кого! Ще прізвище ВедмідьДо нього жартома жовніри приточили.Як хочете — звелю покликати Кропила».«Єй інші,- офіцер молодший підхопив, —У мене Бритва є, що справді ворогівГолив по-чесному. Є також гренадериДобжинські…» «Ну, а де ж, панове офіцери,Той Ножик, що такі витворював дива,За словом Войського, неначе оживаКазковий велетень у нас перед очима?»«А щодо Ножика, — ізнов Суддя, — то з нимиКраїни отчої не залишив старий,А заховатися був змушений в бори,І тільки-но тепер нема чого ховатись…У ділі бойовім ще міг би він придатись, —Шкода, що трошки вже підтоптаний, мовляв».Рукою Войський тут у сіни показав,Де серед челяді, неначе місяць повний,З'явилась лисина. Компанії шановнійНизенько кланявся Гервазій. Меч тяжкийЗвисав, гойдаючись, од лівої руки.«Коронний гетьмане, чи то пак генерале! —Він мовив. — Титули нові тепер настали,Та то однаково. Я з Ножиком своїмСтаю на поклик твій. Не написом старимІ не роботою тонкою Ножик славен,Та якби голос мав, багато б розказав він,Бо служби довгої мені не змарнував.З ним за вітчизну я не раз, не два стававІ за горешківську, панів моїх, родину,На безневинну ж він не важився людину!..Скажу вам — писаря ще треба пошукать,Щоб зручно пера так умів темперувать,Як Ножик — голови. А що носів одтято,Ушей обрубано!.. Проте дарма шукатиЩербин на Ножику або безчесних плям!Одверто бився я, одверто ворогамДивився в очі. Раз — покаятися мушу(Хай упокоїть бог його нещасну душу) —Я безборонному, мопанку, вкоротив Життя.Причиною ж не особистий гнів. —Рго Ьопо рuЬliсо те зроблено, мопанку!»«Оце-то шабелька! Не всім таку панянкуПід силу обіймать», — промовив, сміючись,Домбровський. Всі за ним по колії взялись