Якраз під липами грубий озвався басІ скрипка бренькнула. Усе було готовеДо танцю. «Полонез!» — в одно гукнули слово,А хоч приїхали музики військові,Суддя сказав проте: «Традиції живіУ роді нашому, що при сільській музиціМи на заручинах повинні веселиться.Он бачите — скрипаль стискає вже смика,І ходить ходором у того он рука,Що кланяється нам, тримаючи козицю.Нам відсилати їх, панове, не годиться, —Ще, чого доброго, заплакали б старі…Та й нашій молоді при їхній простій гріУ танці простому скакати веселіше.Капели вашої послухаєм пізніше,Щоб і вибагливий задовольнити смак…»І, теє мовивши, подав до танцю знак.По лікті рукава дбайливо закотившиІ грало до плеча убоге приложивши,Смичка, мов коника, скрипаль пустив гулять,А двоє узялись козицю надимать,Подібні до дітей крилатого Борея.[218]Здавалося: от-от полинуть над землею,Руками-крилами піднесені в блакить.Бракує лиш цимбал. Хоч не один стоїтьПоміж присутніми, що вміє на цимбали,Та перед Янкелем нізащо б не заграли.(Рік тому безвісти він зник у краї цім,Тепер з'явився знов при штабі військовім).Всі знають, як старий чудово вміє грати,Тому й не важаться ті палички узяти,Що ними цимбаліст у струни дзвінко б’є.Той просить, той йому цимбали подає, —А він зрікається: одвик, мовляв, куди там,І як таким панам заграти знаменитим!Аж Зося підбіга — і з білої рукиПередає йому, склонившись, палички,І обніма його, і леститься, і просить.«Ну, — каже, — Янкелю! Хіба ж тобі не досить,Що стільки душ тебе припрошує заграть?Та й слова давнього не треба забувать,Що на заручинах у мене… Пам’ятаєш?…Ну, правда ж, Янкелю, сьогодні ти заграєш?»Старий любив її сердечно з давніх літ,Тож бородою він кивнув у відповіт,Що вже зрікатися не має більше сили…Тут крісло майстрові старому підкотилаЮрба захоплена, цимбали принесла,Не навтішається!.. А він із-під чолаОчима гордими сіяє над юрбою.Так сивий ветеран, коли його до боюІ знов покликано, бере меча до рук,Що зо стіни йому малий дає унук,І, повен радості, що сили ще не втратив,Сміється й тішиться. Замовк і грім віватів,І шум, і вигуки. Два учні молодіПеред музикою навколішки тодіЦимбали строїти взялися та ладнати.Він, очі змруживши, поважний, бородатий,Угору палички підніс, немов застиг, —І несподівано діткнувся струн дзвінких.Спочатку тактом він ударив тріумфальним,А далі мов дощем розсипався навальним,Грізною бурею заграв, зарокотав…Аж раптом палички старий митець підняв,Бо не музика то, були то ще лиш проби.Гра знову. Тихий дзвін, мов дальній звук жалоби,Як муха по струні легеньким б’є крильцем, —І з гордим, осяйним піднесеним лицем,Натхненням сповнений, обіруч він ударив…І чують слухачі, як сила дивних чарівЗ цимбал увесь оркестр військовий виклика.У бубни мідні тнуть, засурмили війська, —І мая Третього[219] б’є полонез гарячийВ повітря стишене. Молодших нетерплячеУ танець кинутись музика порива,А в старших пам’яті далеке ожива;Той час, коли сенат ознаймував народуУ згоді з королем даровану свободу,Коли, трактуючи свойого короля,Гукали: «Польська хай повік цвіте земля, Нехай живе король, нехай живуть всі стани!»І в танці хвилями кипіли громадяни.Дедалі радісніш напружується звук, —І нагло, ніби свист розлючених гадюк,Чи по тонкому склі заліза скрип разючий,Акорд прорізався фальшивий, нестерпучий.Усі здивовані — чи не змилив артист?А він повторює той самий злісний свист,Він зрадницьку струну умисне знов торкає.Що має значити? Аж раптом: «Знаю, знаю! —Гервазій вигукнув і затулив лице. — Я пізнаю цей звук!Облуда, зрада це, Це Тарговиця, так!» І тут, немов зумисно,Із брязком лопнула струна та лиховісна.А майстер знову ритм і тони відміня:Стогнання, вигуки, атака, штурм, борня,І зойки матерів, і ревний плач дитячий…Усяке, слухавши, само потиху плаче.Так майстер, граючи, віддати догадавТі вікопомні дні, коли пожар палав,Коли лилася кров на давніх мурахПраги І в морі розпачу потонув крик одваги.