— Якби ти знав, Освальдо, як це смішно для мене — «я точно знаю, про що ти тепер думаєш»! О, це так по-нашому! Я тебе не розумію, навіщо тобі зв'язуватися з такими жінками? Який сенс? І як ти міг її кохати? Ти знаєш, ти мені починаєш здаватися нерозбірливим у коханні…
Ця розмова точилася в «тропічному світі» за два дні до від'їзду Фабі в Бразилію. Ми провели в ліжку 15 маратонських годин, прощаючися з улюбленими тілами одне одного. Я не хочу цього разу розповідати, що ми робили одне з одним ці п’ятнадцять годин. Усе більше починаю переповнюватися почуттями власника. «Фабі, ти не є нічиєю власністю!» Слова, слова… Завжди глузував з еспанців, які й на крок не випускають своїх дівчат з поля зору. Варто до еспанки підійти десь на паті й сказати щось абсолютно нейтральне, він уже тут, розкриливши плечі: це — моє, тут вам нічого не світить. Постійно тримає її за ручку або кладе руку їй на коліно, коли сидять поруч. Моє! І от тепер я й сам не від того, аби взяти Фабі під руку або обхопити за талію чи шию й так ходити з нею, щоб усі чоловіки бачили: їм нічого не світить. Мені починає здаватися: тіло Фабі належить лише мені в певному сенсі (ні, я знаю, що вона й далі спить з Ніком, але я не про це, а про инше: може, її тіло й те, що з ним роблю, не повинно виставлятися на огляд, навіть якщо цей огляд відбувається в уяві читача?). Чи, може, це я просто психую через те, що дізнався сьогодні? Вичавлюй, вичавлюй із себе раба (хто це сказав? Троцький?).
Але ж сьогодні Фабі мала для мене несподіванку, навіть дві.
— Слухай, мушу тобі це сказати, бо не хочу жодних таємниць між нами. Нік теж їде до Бразилії.
— Як так? Ти ж казала, що хочеш їхати сама, відпочити в колі родини. Тим більше ти ж начебто, взагалі, його не любиш і збираєшся від нього йти. А тепер тягнеш його із собою?
— Я його нікуди не тягла. Він просто взяв квитка. Коли я йому вставила за це, він мало не плакав. Сказав, що хотів зробити мені сюрприз.
— Який сюрприз?
— Освальдо, коротше буде саме так, як я кажу. Крапка. Я подумала потім, що це не так уже й погано. Леандрові точно передадуть доброзичливці, що я приїхала з бойфрендом. Тож він зможе переконатися, що його заклинання «ти ніколи не зможеш бути ні з ким иншим!» виявилися цілковитою нісенітницею.
— Але чи не надто жорстоко використовувати Ніка таким чином?
— Замовкни, Освальдо, о'кей?
— То як це сталося, що він примудрився взяти сюрпризом квитка акурат на твій літак?
— А хто сказав, що ми летимо разом? Ні, він приїде на три дні пізніше, а повернеться на день раніше. Ти знаєш, там, де я живу, ми маємо такі консервативні традиції, що я навіть не зможу з ним цілуватися на вулиці, бо потім вся Ґонзаґа тиждень обговорюватиме таку «аморальність». Тож не дуже переживай.
— А навіщо тобі з ним цілуватися?
— Як навіщо? Ти, мабуть, забув? Гальо!!! Прокинься. Якщо хтось має бойфренда, то той відрізняється від просто друга тим, що з ним цілуються. Як тобі відомо, я поки що з Ніком. І ти погодився на це, коли ми з тобою почали зустрічатися. Давай закінчувати із цією темою, бо просто зіпсуємо одне одному день.
— Але ж ти, Фабі, згадувала про «пару речей». Тож має бути ще якась неприємна новина. Викладай уже відразу, щоб я не мучився.
— Ну, це — одна дрібниця. Просто доведу тобі, що цілком тобі довіряю. Я знаю, ти приятелюєш із Йованом. Він — дуже порядна людина і, думаю, ніколи тобі не скаже цього, але такі речі мають здатність вилазити випадково. Тобі тоді було б неприємно, що я начебто приховувала це. А приховувати й нічого, бо я тоді з тобою ще на була знайома. Щоб швидше скінчити з цим, то я з ним спала кілька разів. Мені було самотньо, і я ще не знала англійської. Він запропонував, і я погодилася. Це було несерйозно. Він тоді зустрічався з иншою дівчиною. Потім я зустріла Ніка, й на цьому все скінчилося. Зараз він дуже радий, що я з тобою. Думаю, він про це здогадується, через те що на початку допоміг нам зв'язатися. Він дбає і про тебе, й про мене. Ти ж не будеш за це злий на нього?
— Ні, не буду, кицько.
— А на мене?
— Та ні, що ти. Не буду, звичайно.
Ох уже мені цей Йован! Не чекав такого повороту. Великий аміґо. Не жадібний. Підставив дівчину від щирого серця, і не жаль… Ось тобі, друже Освальдо, подарунок бразилійського народу від щирого серця. На здоров'я! Згадалося ще, як він свого часу на Беґі оком накинув. Прийшов до нас на паелью (сам напросився), а тоді мені в куточку каже: «Старий, маю до тебе пропозицію. Віддай мені Беґі, а я тобі взамін дам мою італійську подружку Енріку. Вона ж тобі подобається? Ні?» Беґі потім довго й якось з надривом сміялася із цієї пропозиції. Я й досі підозрюю, що він її таки двигонув у один із моїх від'їздів. З Беґі це недовго було. Вона ж сама мені казала, що їй складно витримати ніч без чоловіка, а в мій перший від’їзд просто благала мене залишитися, бо чудово знала, чим це закінчиться. Мені лише цікаво знати з ким? З нудним Янніком? Чи з тим шотландським джазменом, з яким, я це виразно бачив, вона переморгувалася і навіть потайки (але я все одно помітив) показувала йому язика?