Выбрать главу

І ось вони сидять у дільниці Ґрасіа в атмосферичному місці під назвою Тоуа. Це був заклад з модерним, але й стилізованим під орієнтальщину інтер'єром і приглушеним світлом. Відвідувачів було зовсім не багато. Ніби звіддалік, фоново, чулася розслаблена музика Smoke City. Чарівний голос Ніни Міранди саме виводив гіпнотичну «Підводну любов» — Underwater Love, навіюючи обом спогади про Aquarium і кохання, що його вони там зазнали з першого погляду.

— Досі не можу повірити, Фабі, що це ти тут, і ми з тобою отак зустрілися. Якби я вставив цю зустріч до сюжету роману, який нині пишу, то читачеві це точно здалося б одним збігом надміру.

— То ти все-таки пишеш роман? А про мене там є?

— Звичайно, ми ж домовлялися колись про «він підкрався до неї ззаду»?

Вона дещо сумно усміхнулася.

— Я певна, що в тебе має вийти щось гарне, адже до чого б ти не взявся, робиш дуже добре. Ти — ґеніяльний, Освальдо. А щодо зустрічи сьогодні, то вона мені здається цілком логічною.

— Фабі, дивись, не пропонуй якихось математичних формул, як мій друг Яннік.

— Але ж дійсно це логічно. Адже ми маємо однакові смаки. Мені подобаються абсолютно всі книжки, фільми й музика, які ти мені радив. Хіба ти забув, що сам подарував мені компакт Gotan Project? Я їх дуже люблю. Багато їхніх ідей нині використовую у своїй музиці, до речи. Коли дізналася, що вони гратимуть у Барселоні, подумала: це гарна нагода вперше побувати в Барсі. А приїхати сюди я завжди хотіла від тої миті, як ти мені розповідав про неї, про Ґауді, про Міро, казав, що це твоє улюблене місто в Европі й що хотів би тут жити. А тут мій бойфренд саме поїхав до Італії, і я була б у Лідсі сама.

— Бойфренд? Хіба ви з Леандром ще не одружилися?

— Я тепер не з Леандром, Освальдо. Я кохаю иншу людину. Моє життя дуже змінилося за цей час. Я зовсім инша, ніж була та Фабіана, яку ти знав. Щодо Леандра, то він навіть і не приїздив до Англії. Натомість ми домовилися зустрітися в Ріо, де провели разом два тижні. Спершу ми були начебто щасливі й дуже піднесені. Йому зі мною все так вдавалося! Знаєш, коли попливли разом пірнати в океані, він навіть примудрився спіймати голими руками велику в’юнку рибу, з якою це зробити практично неможливо! На якийсь третій день він взяв мене до гарного ресторану, витяг обручку й попросив стати його дружиною. Я сказала, що якийсь час хочу подумати. А вже наступного дня сказала «ні». Я не хочу повертатися до минулого, хочу йти лише вперед, куди б там не вело життя, без зупинок.

Голос Фабі став злим.

— І потім, навіщо він мене тоді зраджував, Освальдо, поясни мені, як він міг? Я ніколи йому цього не зможу вибачити, ніколи.

— Не знаю, Фабі. Для мене це незбагненно. Сеча, мабуть, вдарила в голову від щастя володіти такою жінкою, як ти. Що ще можу сказати? Якби ти була зі мною, мені б нічого більше в житті не треба було. Для мене жінка, яку люблю, є найважливішою цінністю. Остаточною. Над усе.

— Дякую, Освальдо… Я знаю, який ти є… А я полюбила цього чоловіка, цього старшого чоловіка з Лідса. Ці мої почуття з кожним днем стають все міцнішими. Я ніколи не думала, що можу покохати когось набагато старшого за себе. Навіть не знаю, за що. У нього стільки ворогів і ненависників! Може, це його очі? У нього такі теплі глибокі блакитні очі! Він вчить мене різних речей. Він такий мудрий! Ми разом ходимо до церкви в неділю, — він теж католик. Я люблю дізнаватися, які проблеми цікавлять старших людей. Вони такі гарні! Мені подобається їхній світ. Люблю слухати всю цю музику Елвіса Престлі й Едит Піаф. Ти знаєш?