Немає нічого кращого, ніж упертість оцих двох, які обмінялися поглядами в автобусі чи в потязі й, бажаючи будь-що зустрітися ще, публікують об'яви в газеті (розділ особистих повідомлень в «Ліберасьйон» — квінтесенція сучасної романтики). Стратегії манівців пишним цвітом квітнуть у Мережі. Тут пробують щастя в пошуках близьких душ, а для початку за необхідності ховають своє обличчя за фальшивою світлиною. Так можна уникнути страху перед попередніми перемовинами: тим, котрі не зважуються познайомитися на вулиці з дівчиною чи зізнатися в коханні незнайомцеві, залишається один шанс — екран. Деколи ми скептично ставимося до цих енциклопедій самотніх сердець, які волають на поміч. Проте тут немає посередників: на сторінках віч-на-віч зустрічаються повнолітні особи з їхньої добровільної згоди, об'єднуючись згідно зі своїми симпатіями та бажаннями. Це велетенські сортувальні вузли, які перелопачують натовпи, на відміну від шлюбної агенції, цього провінційного вокзалу, де все контролює пильне око начальства, яке знає свою отару. Вітрогони заводять тут численні інтриги, люди сентиментальні шукають тривалого зв'язку. Щодня укладають чи розривають десятки тисяч пактів. «Павутиння» — фантастичний каталізатор: тут знаходять притулок будь-які, навіть найкумедніші примхи. Для багатьох полювання потрібніше, ніж здобич, у них аж голова обертом від такої кількості розмаїтих пригод, мов ті султани, вештаються вони цим віртуальним гаремом, не втілюючи своїх бажань (або ж утілюють їх дуже рідко).
Тим паче що кібернавтам дуже легко знищити одне одного, варто тільки натиснути кнопку, клацнувши: мені подобається інший, я розпоряджаюся ним, коли хочу. На сторінках Meetic, Match.com, Netclub люди конструюють себе як ідеального партнера, усувають усі недоліки, подають себе в найвигіднішому світлі. Простір меню: ми обираємо з-поміж кандидатів, які пропонуються на ринку, та заразом і собою торгуємо. А ті, хто волає про порушення таємниці приватного життя, в своїх блоґах виставляють себе напоказ, постають у сміливих позах: прагнення до визнання дужче, ніж обережність. Звідси й ті пікантні квіпрокво в традиціях любовно-пригодницького роману, коли дружина вистежує чоловіка і призначає йому побачення, видаючи себе за таємничу незнайомку. Інформаційний пошук не скасовує зустрічі, її готують, відкладаючи до щасливої миті. Варто людям увійти в контакт, як вони опиняються під владою тих самих безжальних законів (якщо тільки фільтр екрану не підносить до закону контактофобію). Філософ науки Домінік Лекур вигадав незлецький неологізм — кіберсибір, маючи на увазі фанатів Мережі, які, намагаючись утекти від сучасників, потрапляють у велетенський невід світового кіберпростору.
Отож сором'язливі люди плекають дві протилежні мрії: про безпосередню злагоду тіл або ж про миттєве злиття душ. Мрія про пристрасть без остракізму, про тілесні втіхи без оглядання тіл: комунізм бажань, коли нікого не виганяють із бенкету плоті, втілення своєрідного гомосексуального флірту, backrooms[22], клуби обміну партнерами. Протилежністю є мрія про чистоту сердець, про духовну близькість, якій чужою є зайва балаканина: це шлях до єднання з обранцем без ґалантних ритуалів. Жодна з цих двох методик не може претендувати на вирішення проблеми: плинові товарообміну заважає щільність населення. Завжди знайдуться чоловіки й жінки, які залишаться для нас недосяжними в усіх значеннях слова. Як тут не тужити за надійним притулком родинного вогнища, де не потрібно нічого доводити, де ми в принципі перебуваємо поза простором нескінченного оцінювання. Втім і найбільш рутинне подружнє життя потребує руху; за Ренаном, шлюб, як і нація, є щоденним плебісцитом. Ніхто не вільний від обов'язку подобатися, навіть через двадцять років після весілля. Зваби забагато не буває.