Щедротність не завада коханню.
Епілог
Не соромтеся!
Прибічники лібералізації бажання й захисники добрих звичаїв прагнуть одного — уздоровити нас. Від почуття забороненого чи від гедоністичного суспільства. Проте наші пристрасті не визнають ні віри поступовців, ні проповіді позадників, а знай розвиваються собі, опираючись умовлянням і покаранням, оскільки їм усе одно, чи моральні вони й чи узгоджуються з розвитком Історії. Не будемо переглядати завоювань фемінізму, та небагато утнемо ми і з давньою драматургією кохання з першого погляду, шлюбу та вірності. Кохання не хворе, а таке, яким воно цілком і щомиті має бути з усіма його безоднями і розкішшю. Воно залишається тією частиною буття, котра нам непідвладна, не піддається залученню, опирається всім ідеологіям. Неможливо убезпечити його від ран і болю, від практики винятків: воно залишається нечистим, сумішшю золота і бруду, двозначним чаром. Якщо усунути двозначність, пропаде і чар. Потрібно зберегти найкраще, що в ньому є, — його життєдайну снагу, здатність зав'язувати стосунки, діонісійське схвалення життя, пречудового і болісного заразом. Знаходити в нескінченній нерозв'язанності його нещасть чар можливого розв'язання. Мудрість кохання, святість серця, трансцендентність інтимної царини — ох і велика спокуса залучити це почуття, як і XVII столітті, в коло Розуму, Смислу чи Етики. Не варто увінчувати кохання цими лаврами — воно пречудово існує саме. Існує поступ у становищі чоловіків та жінок, існує змога удосконалення особистості, проте в коханні поступу немає. Воно завжди буде належати до розряду несподіванок. І це добра новина початку цього століття.
На схилі життя ми замислюємося на тим, що деколи чинили недобре. Не знайшли необхідних слів для друга, коли він потребував їх, для дитини, яку нам довірили, кидали людей у біді, дошкуляли тим, хто нам був дорогий. Були то легкодухими, то дріб'язковими, та часом були і шляхетними, й щедрими. В тім-то й багатство серця, що за всієї нашої нікчемності воно здатне вчинити нас кращими, підняти над самими собою. Всім, кого непокоїть страх перед розчаруванням і кпинами, потрібно повторювати: не бійтеся своїх суперечностей, не соромтеся бути тими, ким ви є, сентиментальним, вірним або ж легковажним. Не дайте залякати себе! До втіхи прямують різними шляхами.
Ми кохаємо так, як уміють кохати люди, тобто недосконало.
Інформація видавця
Cet ouvrage a bénéficié des soutiens du Programme d'aide à la publication Skovoroda de l'Ambassade de France en Ukraine/ Institut français d'Ukraine et des Programmes d'aide à la publication de l'Institut français/Ministère français des Affaires étrangerès et européennes.
Це видання було здійснене за підтримки Програми сприяння видавничій справі «Сковорода» Посольства Франції в Україні/ Французького інституту в Україні та видавничих програм Французького інституту/Міністерства закордонних та європейських справ Франції.
УДК 821.133.1–4
ББК 84(4Фра)6-4
Б89
Серія «De profundis» заснована 2007 р.
Есей
Переклад з французької Леоніда Кононовича
Передмова Анатолія Дністрового
Фото на звороті обкладинки http://bvi.rusf.ru/
Брюкнер П.
Б89 Парадокс любові : есей / Паскаль Брюкнер. — К.: Грані-Т, 2012. — 344 с. (Серія «De profundis»)
ISBN 978-966-465-381-4
ISBN 978-966-465-292-3 (Серія «De profundis»)
ISBN 978-966-465-381-4
© «Грані-Т», майнові права, 2012
© Editions Grasset & Fasquelle, 2009
Зміст
Анатолій Дністровий. Автономія парадоксу. Про творчість Паскаля Брюкнера …9
Вступ …37
Частина перша. Велика мрія про спокуту …43
Розділ І. Дати свободу людському серцю …45
Розділ II. Ринок зваби …77
Розділ III. Я тебе кохаю: слабість і полон …111
Частина друга. Ідилія і розлад …139
Розділ IV. Шлюб зі схильності як шляхетний виклик …141
Розділ V. Мінлива постійність …170
Розділ VI. Утіхи й тягарі спільного життя …201