Я сказав Райхові, що наше таке велике психічне збудження може привернути увагу паразитів. Райх відразу заспокоївся. Я нарвав маленьких клаптиків сигаретного паперу і, спрямувавши їх до нього через стіл, сказав: рухати два грами паперу це фактично все, що я можу робити, і тому краще мені розкопувати руїни Кадата кайлом і лопатою, а не своєю свідомістю. Райх також спробував привести клаптики паперу в рух, але даремно. Я намагався пояснити йому "секрет" увімкнення свідомості, але в нього нічого не вийшло. Протягом півгодини він докладав зусиль, але не міг зрушити з місця навіть найменший клаптик паперу. Пізно ввечері він був такий пригнічений, яким я його не бачив уже давно. Я намагався підбадьорити його і сказав, що причина тут просто у відсутності навички, яка може з'явитися в будь-яку мить. Мій брат міг плавати в три роки, а в мене ця навичка з'явилась аж в одинадцять.
І справді, за тиждень Райх оволодів навичкою психокінезу. Він подзвонив мені серед ночі, щоб сказати про новину. Сталося це тоді, коли він сидів на ліжку й читав книжку з дитячої психології. Думаючи про схильність деяких дітей до нещасливих випадків, він дійшов висновку, що великою мірою це зумовлювалося самим мозком дитини. Розмірковуючи про приховані можливості психіки, якими ми вчимося керувати з такими труднощами, він раптом зрозумів, що точнісінько так, як "схильна до нещасливих випадків" дитина, він тамував у собі свою здатність до психокінезу. Він зосередився на сторінці книжки (виготовленої з індійського паперу) і змусив її перегорнутися.
Наступного дня я дізнався, що він не спав цілу ніч, вправляючись у психокінезі. Він переконався, що ідеальним матеріалом для таких вправ були спалені клаптики сигаретного паперу. Вони такі легкі, що починають рухатися від найменшого зусилля свідомості. Навіть більше, слабенький подих здатен закрутити ними, а свідомість у цю мить може підключитись до руху і використати їхню енергію.
Згодом Райх почав робити набагато більші успіхи в психокінезі, ніж я: його мозок був набагато сильніший, якщо говорити про простий церебральний викид. Через тиждень він учинив неймовірне — змусив птаха змінити напрям свого лету і зробити два кола над його головою. Цей вчинок мав кумедні наслідки, бо кілька секретарок бачили все з вікна, і одна з них розказала про нього журналістам.
Коли один із журналістів запитав Райха, що то була за "прикмета", коли чорний орел кружляв над його головою (передаючись з уст в уста, чутка обросла всілякими малоймовірними подробицями), мій приятель мусив удатись до вигадки. Він сказав, що всі в його сім'ї завжди любили птахів і що сам він міг приваблювати їх до себе за допомогою специфічного тоненького посвисту. Протягом усього наступного місяця секретарка Райха тільки те й робила, що відповідала на листи від товариств птахолюбів, які просили його прочитати їм лекцію. Після цього Райх вправлявся в психокінезі лише в стінах своєї кімнати.
Я в цей час не дуже цікавився своєю здатністю до психокінезу, бо не уявляв, навіщо це мені треба. Я докладав таких неймовірних зусиль, аби перенести аркуш паперу через кімнату за допомогою психокінезу, що легше було підвестись і принести його. І тому, коли я читав останню дію драматичної пенталогії Бернарда Шоу "Назад до Мафусаїла", в якій його "стародавні" можуть відрощувати в себе за допомогою самої лиш волі зайві руки й ноги, то відчував, що Шоу вийшов далеченько за межі можливого.
Дослідження невідомих країв свідомості було захопливішою і вдячнішою справою, бо відкривало неймовірно цікаві перспективи. Люди так звикли до обмежена своєї психічної діяльності, що сприймають це як належне. Вони нагадують хворих, які забули, що таке здоров'я. Моя свідомість могла тепер оперувати такими планами на майбутнє, такими перспективами, про які я раніше й не мріяв. Наприклад, я завжди був дуже слабкий у математиці. Тепер я без найменших труднощів зрозумів теорію функцій, багатомірну геометрію, квантову механіку, теорію ігор або групову теорію. Я також переглянув п'ятдесят томів творів Нікола Бурбакі "на сон грядущий", і переконався, що можу пропускати цілі сторінки, бо все було ясно й без докладних пояснень.
Я побачив, що вивчення математики було корисне з багатьох поглядів. Повертаючи свою свідомість до моєї давньої любові, історії, я міг легко "усвідомити" якийсь період, образно, майже реально побачити всі його тонкощі й подробиці, і та реальність була така хвилююча, що витримати її було майже неможливо.
Моя свідомість ширяла у височині піднесеного споглядання, ризикуючи привернути увагу паразитів, через те я й переключився на математику. Тут моя свідомість могла робити які завгодно інтелектуальні переверти, кулею проноситися з одного кінця математичного всесвіту до іншого і все-таки залишатися емоційно поміркованою.
Райх зацікавився моїм випадком із секретаркою за сусіднім столиком, бо й сам хотів провести деякі досліди в цьому напрямку. Він встановив, що близько п'ятдесяти відсотків жінок і тридцяти п'яти чоловіків у Англо-Індійській урановій компанії були "сексуально перезаряджені". Певною мірою це, звичайно, було пов'язане зі спекою та незадовільними побутовими умовами. При такій інтенсивності статевих емоцій важко було чекати, щоб рівень самогубств у Англо-Індійській урановій компанії був низький. Він і справді був винятково високий. Обговоривши ситуацію, ми з Райхом виявили причину цього явища. Статева напруженість і високий рівень самогубств були прямо пов'язані між собою і, звичайно ж, зумовлювалися діяльністю паразитів. Секс — це одне з найглибших джерел задоволення людини: статевий потяг і еволюційний потяг тісно пов'язані між собою. Якщо статевому потягу ставити перепони, він переллється через край і в пошуках виходу піде хибними шляхами. Один з них — безладні зносини — був дуже поширений у Англо-Індійській урановій компанії. Відбувається "фокусація" емоції. Чоловік гадає, що, наприклад, жінка, яка звернула на себе його увагу, зможе дати йому статеве задоволення, і пропонує їй стати його коханкою. Але втручаються паразити, і чоловік не може "сфокусувати" свою енергію під час статевого акту. Він спантеличений. Вона "віддалася" йому, відповідно до загальноприйнятого значення цього слова, а він залишився невдоволений. Це спантеличує людину не менше, ніж, наприклад, те, що вона з'їдає велику порцію їжі і лишається голодною. Тут можливі два наслідки: або чоловік вирішує, що причина в жінці, і починає шукати іншої жінки, або він вирішує, що звичайний статевий акт не може дати задоволення, і пробує зробити його цікавішим, тобто вдається до статевих збочень. Райх установив шляхом обережного опитування, що дуже багато неодружених працівників Англо-Індійської уранової компанії зажили слави людей з "специфічними" сексуальними нахилами.