Того ранку я наглядав за переміщенням електронного зонда на нове місце, ближче до підніжжя гори. Райх сидів у своєму наметі, розробляючи легший спосіб пересування зонда; зокрема його приваблював принцип повітряної подушки.
Робітники перемістили зонд униз по схилу гори. і той стояв тепер під нижньою брамою. Коли все було готове, я сів на своє робоче місце, перевірив механізми керування на екрані й увімкнув пусковий прилад.
Ту ж мить я відчув, що цього разу пошук був успішний. Посередині білої смуги, що перетинала екран згори донизу, виразно виділялася опуклість. Коли я вимкнув двигун, посилюючи зворотний зв'язок, опуклість відразу ж витягнулась у рівнобіжні поземні лінії.
Я послав майстра по Райха, а сам обережно далі водив важелем, зусебіч "обмацуючи" об'єкт правильної форми. На екрані було видно ще кілька таких об'єктів ліворуч і праворуч.
Це був перший випадок, коли я знайшов щось за допомогою зонда, і тому в мене не було жодного уявлення щодо розмірів чи глибини розміщення знайденого об'єкта.
Райх підбіг до зонда й окинув поглядом шкалу та важелі управління.
– О боже! – вигукнув він. – Клята шкала вийшла з ладу!
– Як це могло статися?
– Ти, мабуть, відтягнув важіль надто далеко й щось роз'єднав. Подивись на шкалу. Це ж неможливо, щоб об'єкт лежав на глибині двох миль і мав сімдесят футів заввишки!
Коли я встав із сидіння, мій настрій був досить пригнічений. Це правда, що в мене немає хисту керувати механічними пристроями. Нові автомобілі розбиваються буквально протягом лічених годин, коли я сідаю за кермо; машин, які завжди бездоганно працювали, при самому лише моєму наближенні до них раптом починають горіти запобіжники. Цього разу в мене не було докорів сумління, що я зробив щось не так, але все одно я почував себе винним.
Райх відкрутив плиту, зняв її й зазирнув усередину. Він сказав, що очевидних неполадок нібито немає і що, підобідавши, він ще перевірить усі схеми.
Коли я став вибачаться, він плеснув мене по плечі й сказав:
– Це дурниці. Головне – ми щось таки знайшли. Тепер залишається визначити, на якій глибині воно лежить.
Ми добре підживилися холодними стравами, і Райх заквапився до своєї машини. Я взяв надувний матрац і ліг у тіні левової брами – після недоспаної ночі мене хилило на сон.
Я проспав аж дві години. Прокинувшись і розплющивши очі, я побачив Райха, який стояв поруч і дивився на протилежний берег річки.
Глянувши на годинника, я швидко підвівся з ліжка й мовив:
– Чого ж ти не збудив мене?
Він сів на землю поруч. Мене здивував його пригнічений стан, і я запитав:
– У чому справа? Ти знайшов причину неполадки?
Він задумливо глянув на мене.
– Неполадки немає.
Я не зрозумів його.
– Ти хочеш сказати, що вже відремонтував зонд?
– Ні, не це. В зонді не було ніякої неполадки.
– Ну то чудово! Але чому ж він неправильно показує глибину?
– Він правильно показує глибину.
– Правильно? То на якій же глибині лежить наша знахідка?
– На тій, яку показує вимірювальний прилад. На глибині двох миль.
Диво та й годі… Ледве стримуючи хвилювання, я сказав:
– Але ж дві милі – це надто велика відстань углиб, тобто… я хочу сказати, що на цій глибині вже лежить археозойська кам'яна порода.
– Не обов'язково. Але ти, мабуть, маєш рацію.
– А крім того, якщо прилад правильно показує глибну, то, очевидно, він правильно показує й розміри блоків – сімдесят футів заввишки. Це малоймовірно. Навіть будівельні блоки великих пірамід менші за розмірами.
– Любий Остіне,– добродушно промовив Райх,– я цілком з тобою згоден. Це неможливо. Але я перевірив кожну схему в машині і не бачу, де б міг помилитися.
– Отже, єдиний спосіб вияснити все – це послати вниз крота.
– Я про це вже подумав. Але якщо глибина й справді становить дві милі, то користі від крота небагато.
– Чому?
– По-перше, тому що він призначений лише для проходження крізь землю або глину, а не крізь камінь. А на такій відстані він неодмінно натрапить на кам'яну породу. По-друге, якщо б там і не було кам'яної породи, він не витримає тиску землі – дві милі під землею – все одно, що й дві милі під водою. Тиск на такій глибині досягає кількох тисяч фунтів на квадратний дюйм. Температура на одну милю вглиб зростає на сто градусів, а для електронного обладнання це небезпечно – воно може не витримати такого перегріву.
Складність проблеми приголомшила мене. Якщо Райх правильно оцінював ситуацію, то в нас не було й найменшої надії викопати виявлені об'єкти – об'єкти, що були, очевидно, частиною міського муру або храму. Наша сучасна техніка не може працювати при таких температурі й тиску, не може піднімати величезні блоки, що лежать на глибині двох миль.