– Гадаю, що це можливо33.
– Ти, як археолог, можеш сказати, чи є реальні докази на підтримку цієї думки, чи, може, це просто вигадка?
– Доказів дуже багато, чимало з них я навів у своїй книжці, яку написав двадцять років тому. Але я все-таки не розумію, яке відношення має все це до паразитів.
– Зараз зрозумієш. Я довго міркував над проблемою походження паразитів, Вайсман твердив, що, на його думку, вони прибули на Землю років двісті тому. Але ми знаємо, що вони не люблять відкритого космосу. Звідки ж тоді вони прибули?
– З Місяця?
– Може. Але таке припущення дає підстави гадати, що вони можуть існувати окремо від людської свідомості.
І тут я зрозумів, що він має на думці. Ну звичайно ж! Тепер у наших руках був важливий ключ щодо походження паразитів – вони не люблять бути окремо від маси людства. Чому?
Відповідь була така приголомшливо проста, що повірити в неї майже неможливо. Вони не можуть існувати окремо від людства, бо вони і є людство.
Ключ до розгадки містився в першому реченні Вайсманових "Роздумів над історією": "Я переконаний… що людство зазнає нападів з боку своєрідного раку свідомості".
Рак… А рак не може існувати без тіла людини.
Що ж спричинює фізичний рак? Відповідь на це питання цілком очевидна для того, хто досліджував свою свідомість. Причина раку та сама, що й причина роздвоєння особистості. Людина – це континент, але раціональна частина її свідомості це всього-на-всього вузька садова стежина біля її будинку. Річ у тім, що людина майже цілковито складається з нездійснених можливостей. Люди, яких називають великими, це ті, у кого вистачило мужності реалізувати хоча б деякі зі своїх прихованих можливостей. Так звана "пересічна людина" надто боязка, щоб зробити спробу виявити себе. Вона віддає перевагу затишкові садової стежини біля свого будинку.
Роздвоєння особистості виникає тоді, коли деякі з цих нереалізованих можливостей починають мститися за себе. Так, наприклад, боязкий чоловік із сильним статевим потягом, який він силкується придушити, несподівано для себе вдається до зґвалтування. Він намагається виправдати себе, кажучи, що це сталося так, ніби якась інша істота заволоділа його тілом і вчинила зґвалтування. Але та "інша істота" це насправді він сам – та його частина, яку він не наважується визнати.
Рак також спричинюється "нездійсненими можливостями", які мстяться за себе. Вчені, що досліджують ранні ступені раку, вказують на те, що ця хвороба пов'язана з розчаруванням або старістю. Люди, у яких вистачає мужності реалізувати себе, не помирають від раку. А ті, що мають певні потенційні можливості, але не наважуються виявити їх, становлять великий відсоток хворих на рак. їхня недовіра до життя отруює їм душі.
Щойно людина опановує вміння заглиблюватись у своє внутрішнє єство, рак і роздвоєння особистості стають неможливими, бо неможливим стає виникнення вогнищ розчарування.
У певному розумінні Карел Вайсман мав рацію: "паразити" справді з'явилися близько двох сторіч тому. Люди попередніх сторіч так силкувалися сполучати вимоги тіла й душі, що в них не було часу для розчарувань. Вони були цілісніші, ніж сучасна людина – вони жили на інтуїтивнішому рівні. Пізніше людина досягла нового щабля в своїй еволюції, на якому вона мала стати свідомішою, інтелектуальнішою і самокритичнішою істотою. Прірва між раціональними та інтуїтивним рівнями свідомості збільшилася. І тоді рак та шизофренія перестали бути рідкісними хворобами, поширившись у всьому світі.
Але яка в усьому тому роль Місяця? І тут рак знову дає ключ для розгадки. Причиною раку є повсюдне зниження життєздатності внаслідок розчарування або старості. Але цього ще не досить для виникнення раку. Тут потрібне специфічне подразнення, наприклад, невелика травма. Якщо розглядати життя як різновид електричної сили, що заповнює людське тіло так само, як магнетизм заповнює магніт, то тоді можна сказати, що травмована плоть нездатна вже проводити магнітний потік так само, як решта тіла. Ця травмована плоть переходить на нижчий рівень і розвивається далі по-своєму – виникає своєрідне "роздвоєння особистості".
Якби устриці були вищими організмами, то подразнення їхнього тіла об перлину було б достатнім, щоб викликати рак.
Райхова теорія щодо паразитів свідомості зводилась ось до чого: