Дівчині стало нестерпно шкода, що вона не знає англійської. Якби вона знала англійську, то могла б про все розпитати Марка. А може він би й не сказав нічого. З якого це дива йому сповідатися незнайомій жінці? А от вона… наважилася б розповісти йому про Ігоря? Про все, що вона пережила? Ні, навряд чи. Надто серйозна і болюча тема для короткого знайомства. І все одно, жаль щодо мови. Треба буде обов’язково взятися за вивчення мови, як повернеться додому.
Згадавши про повернення, Дарці прийшла в голову несподівана ідея подзвонити Надійці.
З першого разу Надійка не взяла мобільний. Тоді Дарина спробувала ще раз.
— Дарко, у тебе совість є! — почувся на тому боці розлючений голос подруги. — Пів на другу. Я сподіваюся тебе не викрали терористи, що ти так пізно дзвониш!
Тільки тепер до Дарини дійшло, як довго вона сьогодні на ногах. Але не це було головне:
— Надійко, дорога, я сьогодні провела такий прекрасний день, — захоплено кричала вона у мобілку.
— Дуже за тебе рада. А я сьогодні провела препаскудний день і мрію провести прекрасну ніч, добре виспавшись.
— Ну, не гнівайся на мене, подружко. Я така тобі вдячна, що намовила мене поїхати в Париж.
— А що трапилося, — уже зацікавленим голосом перепитала Надійка.
Дарина блаженно простяглася на великому двоспальному ліжкові:
— Сьогодні я познайомилася з таким чудовим чоловіком.
— Де?
— На Пляс Пігаль.
— Він що, сутенер! — Вражено вигукнула Надійка.
— Що ти верзеш. Який у дідька сутенер! Надзвичайно ввічливий та милий американець. Я заблукала на Пляс Пігаль, а він відвів мене до мого готелю. По дорозі ми пили каву, і завтра маємо знову зустрітися.
— А як же ти з ним спілкувалася? — здивувалася Надійка.
— Трохи жестами, трохи словами. Але ми цілком розуміли одне одного.
— Одне з двох, — розмірковувала практична подруга, — він або такий самий наївний дурень як і ти, або аферист. Він у тебе часом грошей не позичав?
— Надійко, перестань. Не можна думати про всіх так погано, — обурилася Дарина. — Щоб ти знала, не позичав. І бери більше, він пригостив мене чудовою дорогою кавою, і ми багато танцювали в одній кав’ярні.
— І він навіть не приставав до тебе? — ніяк не могла втямити логіки незнайомця Надійка.
— Уяви собі — ні.
На тому кінці запала на кілька секунд мовчанка. Нарешті Надійка озвалася знову:
— Ти все-таки вважай, Дарусю. Я б дуже не хотіла, щоб з тобою трапилося ще щось погане.
— Усе буде гаразд, ось побачиш. Я просто приємно проводжу час. А чоловіків з мене вже досить!
— Ну добре, давай спати, — попросилася Надійка, — а своє ставлення до чоловіків з’ясовуватимеш завтра зранку, — на прощання мовила Надя й натиснула клавішу «відбій».
— Ну й добре, — повторила за подругою Дарка, додавши звичне — цьом-па, — і поклала мобільний на нічний столик біля ліжка.
А чоловіків з мене таки справді вже досить, як мантру повторила Дарка й з таким наміром заснула в один момент.
Прокинулася Дарина о восьмій ранку. Свіжа й сповнена нових сил. Негайно подалася в душ і швидко привела себе до пуття.
Довго думала, що вдягти для сьогоднішньої прогулянки. Вирішила щось просте: джинси, білу блузку, зручні шкіряні туфлі на низьких підборах аби було зручно блукати містом. Прихопила кофтину, на всяк випадок. Осінь на дворі. Такий одяг цілком відповідав її настрою. Бадьора, впевнена у собі, повністю готова до нових пригод.
Дівчина спустилася в хол за п’ять хвилин до десятої.
Марк уже був там. Він сидів у череватому кріслі, гортаючи якусь невеличку книжечку, і підвівся, щойно помітив Дарусю. Захоплено огледів її і широко розвів руки, аби показати, наскільки він вражений її красою.
Дарина засміялася, і, зовсім забувши, що він американець, сказала:
— Привіт.
І ледь не впала, почувши від нього:
— Доброго ранку.
Виявилось, що книжечка, яку гортав Марк, була англо-українським розмовником.
Даруся навіть не уявляла, де він узяв її проти ночі, і чого це йому коштувало, але дуже втішилась цим виявом уваги.
Вивчити щось, крім привітання, Марк явно не встиг, тому швидко перейшов на англійську і поцікавився:
— Що сьогодні подивимося?