Вона виклала Ле Козові коротку версію подій і відразу ж узяла з командного тону. Але тепер вона вже не жартувала.
— По-перше, треба з’ясувати особу жертви. Потім вивчити коло його спілкування.
— Гадаєш, убивця і жертва знали одне одного? — встряла Вероніка Руа.
— Я нічого не думаю. Спершу треба з’ясувати, хто вбитий. Потім почнемо відстежувати його зв’язки, від найближчих до найвіддаленіших. Найближчі друзі. Знайомі.
Анаїс знову обернулася до лейтенанта.
— Зателефонуй решті. Прогляньте всі записи з вокзальних відеокамер. І не лише за останню добу.
Потім махнула рукою в бік автомобільної стоянки.
— Не думаю, що наш клієнт ішов через вокзальні приміщення. Вочевидь, він вийшов на колії зі службової стоянки. Візьмися до відеозаписів. Випиши всі номери автомобілів, що стояли тут останніми днями. З’ясуй, хто їхні власники, і кожного допитай. Начальників, охоронців, технічний персонал. І нехай подумають, але таки згадають, якщо бачили щось підозріле.
— Коли розпочинати?
— Вже розпочали.
— Третя година ночі…
— Піднімай усіх з ліжка. Обшукайте старі ремонтні майстерні. Там завжди ночують якісь волоцюги. Може, вони щось бачили. Ага, до речі, щодо машиніста…
— Якого машиніста?
— Того, що знайшов тіло. Протокол його допиту має лежати в мене на столі завтра вранці. Крім того, мені потрібні будуть усі без винятку тут, на вокзалі. Простісінько зараз. Прочешемо територію по периметру. Опитаємо місцевий люд.
— Неділя ж!
— А ти хочеш чекати до понеділка? Залучи хлопців із антикримінальної бригади і службовців муніципалітету.
Ле Коз мовчки записував інструкції до вогкого нотатника.
— Іще мені потрібен чоловік, який знається на великій рогатій худобі.
Помічник допитливо зиркнув на неї.
— Оця бичача голова звідкись узялася, правда ж? Зв’яжися із жандармерією Аквітанії, Ландів і Країни Басків.
— А чому так далеко?
— Бо це бойовий бугай. Toro bravo.
— А ти звідки знаєш?
— Знаю. Найближчі ферми розташовані поблизу Мон-де-Марсана. Далі треба їхати до Дакса.
Ле Коз писав, лаючи крізь зуби мжичку, що розмивала його нотатки.
— Звичайно, у мене геть нема бажання просто зараз оце зустрічатися з журналістами.
— І як, цікаво, ти зможеш від них відкараскатися? — здивувалася заступниця прокурора.
Вона була посадова особа і мала забезпечувати зв’язки з пресою. Напевне, вже запланувала прес-конференцію і навіть вирішила, що надягне з такої нагоди. Анаїс без ножа її зарізала, сказавши:
— Зачекаємо. Поки що ніякої інформації. Якщо нам бодай трохи пощастить, цей хлопчина і справді виявиться безпритульним.
— Не втямлю.
— Його ніхто не буде шукати. І можна буде зволікати із заявою про його загибель. Наприклад, добу. Але й після цього про бичачу голову ні слова. Просто безпритульний волоцюга, що вмер від переохолодження. Усе. Гаплик.
— А якщо це не безпритульний?
— Хоч що кажіть, нам потрібен час. Щоб розпочати слідство без зайвого галасу.
Ле Коз кивнув, прощаючись із жінками, і щез у тумані. Якби була інша пора й інші обставини, він неодмінно випробував би свій чар на обох, але зараз він уторопав, що справа таки нагальна. Отож, найближчим часом доведеться забути про сон, про їжу, про сім’ю і взагалі про все, що не має стосунку до розслідування.
Анаїс обернулася до офіцера з антикримінальної бригади, який увесь цей час тримався віддалік, та не пропустив жодного слова з їхньої розмови.
— Знайдіть мені координатора бригади криміналістів.
— Гадаєш, це початок серії? — тихо запитала заступниця прокурора.
У її голосі бриніли подвійні почуття. Пристрасне бажання і відраза. Анаїс усміхнулася.
— Поки що рано робити висновки, люба моя. Зачекаємо звіту судмедексперта. Модус операнді[4] щось підкаже і про особу злочинця. А поки що перевірю, чи не випускали з «кадилака» чергового навіженця.
Цю назву добре знали в місті. Так звалося відділення психіатричної клініки, де тримали особливо небезпечних пацієнтів. Несамовитих шаленців із кримінальними схильностями. То була місцева цікавинка — нарівні зі славетними бордоськими винами і Пілатовою дюною.
— Крім того, я перевірю базу даних по всій країні, — провадила Анаїс. — Треба з’ясувати, чи не скоювалися раніше такі злочини в Аквітанії та інших краях.
Анаїс казала, що їй на думку спадало, аби лише справити враження на суперницю. Єдиною національною базою даних, де містилися відомості про злочини, скоєні на території Франції, була програма, що її оновлювали самі працівники поліції або жандарми, відповідаючи на спеціальний перелік запитань, але робили це задля годиться.
4
Фраза з латини, яка означає «метод дії». У криміналістиці використовується при визначенні профілю злочинця, де можуть бути знайдені ключі до психології злочинця.