— Не розумію, нащо розпитувати про все це. Якщо Філіпп загинув од передозування, чому його смерть цікавить судову поліцію?
— Дюрюї справді вмер від передозування, але це було вбивство. Хтось упорснув йому у вену смертельну дозу героїну. Надзвичайно чистого героїну. А потім йому понівечили обличчя, насадивши на шию голову бугая.
Тіо допіру відчинив багажника. Анаїс побачила, як він зблід, і відчула задоволення. Уся його самовпевненість танула на очах.
— Що це було? Серійне вбивство?
За нашого часу це словосполучення всі знають. Немов ідеться про добре відоме суспільне явище. Ніби щось середнє поміж безробіттям і фаховим самогубством.
— Якщо це серія, то вона щойно розпочалася. Він розповідав вам про своїх дилерів?
Лікар кинув валізку в багажника і рвучко зачинив його.
— Ніколи.
— Коли ви бачили його останнього разу, він не казав вам, що в нього з’явився новий дилер? Той, що постачає героїн найвищої якості?
— Ні. Навпаки, він здавався як ніколи повний рішучості покинути це діло.
— Після цього ви з ним бачилися? За інших обставин?
Тіо відчинив дверцята авто.
— Ні, жодного разу.
— Ми перевіримо, — пообіцяла вона, засовуючи руки в кишені.
І відразу ж пошкодувала. Таке міг казати лише поліцай, та ще й дурнуватий. Лікаря нема в чому підозрювати. Тією фразою вона хотіла лише налякати його. Кожному поліцаєві відома ця владна спокуса.
Лікар сперся на дверцята машини.
— Панночко, ви робите все, щоб викликати в мене неприязнь, та, попри це, ви подобаєтеся мені. Ви просто дівча, яке гнівається на цілий світ. Як і всі ті, кого я раз на тиждень приймаю в диспансері.
Анаїс згорнула руки на грудях. Спочутливий лікарів тон сподобався їй ще менше, ніж гордовитий.
— Відкрию вам одну таємницю, — провадив він, нахиляючись до неї. — Знаєте, чому я чергую в диспансері, хоч до мене в кабінет стоїть черга з найзаможніших людей у Бордо?
Анаїс не рухалася, тільки тупала ногою і мовчки кусала губи. Еге ж, як мале хиже звірятко.
— Мій син помер від передозування в сімнадцять років. У мене не було й найменшої підозри, що він курить травку. Як ви гадаєте, достатня це підстава? Я нічого не можу повернути чи поправити. Але я можу допомогти кільком дітлахам, коли їм буде зле. І це ліпше, ніж нічого.
Грюкнули дверцята. Анаїс дивилася, як «мерседес» ховається за деревами і щезає в сутінках. Їй раптом згадався Колюшів скетч про поліцаїв. Голос його: «Авжеж, я знаю, що трохи схожий на дурника». Здавалося, наче він сказав це про неї особисто.
Дев’ята вечора.
Чергування нарешті скінчилося. Матіас Фрер повертався додому, думаючи про чоловіка в стетсонівському брилі та про Мінотавра. Після того, як пішла Анаїс Шатле, він весь час міркував про зв’язок, що, можливо, поєднував оці дві події. Цілий день, приймаючи хворих, він подумки ставив собі це запитання. Який стосунок має Мішелль до вбивства? Що саме він бачив насправді? Фрер уже шкодував, що не погодився на пропозицію тієї дівчини про співробітництво. Він геть не уявляв собі, що ще зробити, щоб розбудити пам’ять ковбоя.
Йому спало це на думку, коли він обертав ключа в замку дверей свого дому. Можна вдатися до блефу. Він запалив світло в передпокої й увійшов до мережі. І за хвилю — хто б міг подумати, що це так просто? — знайшов координати найближчої до Бордо криміналістичної лабораторії № 31, що була розташована в Тулузі. Якщо у справі цього забудька працювала група з цієї лабораторії, якщо саме її працівники брали зразки з рук Мішелля, то вони ж таки займалися і справою Мінотавра.
Найкращий спосіб отримати більше інформації — зателефонувати їм.
Слухавку взяв черговий. Фрер назвався психіатром, якого залучили як експерта до розслідування вбивства на вокзалі Сен-Жан. Чоловік на тому кінці дроту вже знав про нього — ще вранці вони отримали додаткові матеріали для проведення аналізів.
Фрерові здогади підтвердилися. І з незнайомцем, якого виявили на коліях уночі на 13 лютого, і з трупом, який знайшли за добу по тому, працювали ті самі фахівці. Допоміг простий збіг: група вже була в Бордо, хоч викликали її зовсім з іншого приводу.
— Ви не могли б дати мені номера мобільника керівника групи?
— Координатора, хочете ви сказати?
— Авжеж, координатора.
— Узагалі, це суперечить усім правилам. Запит має надіслати офіцер, який очолює розслідування.
— Ви маєте на увазі Анаїс Шатле? Але це ж саме вона попросила мене вам зателефонувати.