— До чого тут терміти? — Северин став підігравати своєму візаві: —Я ж тебе питаю про дуже конкретну річ! Ти ж сам зараз є конкретним фізичним тілом, яке я бачу і яке триває незмінно ось уже годину. Навіть якщо це тіло не є твоїм і ти його позичив у якогось нещасного, як ти тут пробуєш мене знову ж таки «переконати», то все одно я спостерігаю ось цю певну й конкретну сталість, що зі мною веде розмову. Ти маєш талант класно вигадувати й захоплююче навішувати локшину на вуха наївному співбесіднику. Тому ти «ліпиш горбатого» своїми, нехай навіть дуже цікавими й надзвичайно оригінальними висловлюваннями про поняття, які не мають жодних підтверджень і фактично можуть захопити, як я вже сказав, лише тільки наївного лоха, котрий звик вірити всілякій фігні із засобів масової інформації.
СА-Сєд скривджено посміхнувся:
— Чудний ти, Северине! Ти ж сам запитуєш мене про те, у що сам же й віриш. Я можу тобі розповісти свій варіант, і він буде дуже переконливим, і що головне, це може стати й для тебе реальною дійсністю. Ти хочеш цього?
Северин прикусив нижню губу. Він не знав, що й відповідати цьому... Навіть важко опертися на своє сприйняття цього «типа», як людини конкретної, що має... Очевидно, що реально має конкретне ім’я і біографію, чи там дітей, чи онуків навіть. Северин роздивлявся СА-Сєда так, ніби побачив його ось тільки-но щойно. Та все, що він ось зараз помічає, усе це він уже бачить упродовж усієї їхньої розмови. Це паралельно відбувається, автоматично триває розмова, і так само триває його спостереження. Звичайна на вигляд людина. Просто грає вар’ята, або ж вдає з себе пророка.
— Ага! Я зрозумів тебе! — вигукнув раптом Северин. — Ти письменник-фантаст! Ти ось таким чином тренуєшся? Ти, значить, бавишся з незнайомцем у вагоні, і в цій забаві вибудовуєш різноманітні логічні й алогічні ходи, щоб потім написати наступний роман або ж новелу? Так? Я вгадав?
СА-Сєд помовчав, подумав з хвилинку, киваючи головою, наче в знак згоди, але раптом пожвавішав і заговорив:
— Ну добре, давай візьмемо за відправну точку оту твою «експедицію на Марс» і спробуємо розвинути такий варіант дійсності твого світу. То як? Готовий?
Северин посміхнувся:
— А ти класний гравець, СА-Сєде! — увійшов у азарт Северин. — Добре, спробуймо, втрачати нічого, дорога довга... Давай!
— Втрачати й справді нічого, ти маєш рацію. Отже, починаємо. Вас захопили паразити — Сірі. Це така агресивна цивілізація, яка живиться енергією інших цивілізацій. Щоб ті інші цивілізації щедро давали їм на поживу енергію, потрібно всі ці цивілізації пасти як будь-яке стадо. Це, сподіваюся, зрозуміло?
— Ну так, що ж тут не зрозумілого? Усе ясно! Пастухи й бидлота!
— Нехай і так. Та я так не визначав би цю взаємодію. То ж вони давно вже управляють вашими народами, країнами й узагалі всіма процесами, що відбуваються на цій планеті. Ваші керівники думають, що це все ще в їхній владі — управління політикою й економікою країн і світу. А насправді все це давно вже вам не належить. Вас просто ще терпітимуть тут якийсь час. Та настане момент і вас замінять біороботами, тобто клонами. Точними копіями конкретних живих людей із форматованою пам’яттю і активованими конкретними програмами. Клона від оригіналу не відрізнити. От як ти не можеш відрізнити мене від оригіналу. Тому всі оригінали буде... розібрано на запчастини або просто знищено. Процес цей уже триває. Ви самі його пришвидшуєте, оскільки хочете жити якнайдовше й тому, навчившись заміщати хворі органи донорськими, рушили в незворотному керунку. Вас уже почали замінювати. Спочатку ваших лідерів — президентів, первосвящеників, політиків, видатних персон науки, мистецтва, а там і решту. Поголовно.
— Навіщо? — розгублено промимрив Северин.
— Щоби бодай один із тих вас, хто ще залишається живим, не прокинувся.
— Не прокинувся? Від чого?! — аж крикнув Северин.
СА-Сєд спокійно продовжував:
— Від зомбуючої програми «Розділяй і владарюй», яку на вас накинуто Сірими й у якій ви вироджуєтеся, народжуючи дітей і внуків. Програму цю ви «популярно» називаєте «Матрицею», але матриці як такої насправді не існує, цю неправду про «матрицю» вміло підкинули вам паразити з Голлівуда, з розрахунку на вашу віру в усе те, що відбувається на екрані. Пам’ятаєш, Ульянов-Лєнін казав, що найважливішим з усіх мистецтв для них є кіно? А з появою телебачення? Вас так наївно збудовано, що все, що лежить на поверхні, сприймаєте за чисту монету. Програми є в ТВ і радіо, і ось тепер ще й комп’ютерні технології, інтернет... Усе, як сам добре бачиш, збудовано на програмах, які вас програмують у те, чим ви зараз в основній своїй масі і є.