— Що маємо?
— Ото ж бо, — посміхнувся СА-Сєд — у кого є, тому додасться, а в кого немає, в того відніметься, — це стара програма розвитку, як запрошення до пізнання. Кожен творить з того, що має, і так, як може. Тому й має те, що має, і знає те, що зумів пізнати. Однак знати ще не значить розуміти й тим паче вміти цим користуватися мудро...
Северин простодушно знизав плечима і, багатозначно похитавши головою в різні боки, з наївністю в голосі запитав:
— Як же цим усім свідомо управляти й чи можливо це?
СА-Сєд помовчав якусь мить, дивлячись у вікно, потім перевів погляд на Северина:
— Для цього треба вирости й бачити якомога ширшу картину, а не лише якусь маленьку її частинку. Трапляється, що ти ловиш свідомістю цей перехід, але тільки на короткий момент. Ви це називаєте «Дежавю». Зрозумій правильно. На тому рівні, що ви зараз перебуваєш, до управління такими процесами ще дуже й дуже далеко. Проте можна навчитися передчувати. Насправді ти створюєш свою дійсність миттєво й навіть не встигаєш помітити сам перехід з одного варіанта в інший. Несвідоме творення. Неусвідомлена відповідальність. Звичка покладатися на «авось» чи на Господа. Це як рейки, по яких котиться потяг, стрілочник перемикнув, перевів стрілку — й уже інший маршрут і, відповідно, вже інша станція чекає на тебе попереду... Щоб бути стрілочником у власному житті, треба чути не тільки свою лінію, а якомога більшу структуру мережі. Словом, щоб свідомо управляти такими процесами, потрібно мати інший рівень духовного розвитку.
— Я читав про ці виміри, — захоплено вигукнув Северин. — Я розумію, про що ти говориш. Я відчуваю подеколи в собі спалахи духовного прозріння, але це відбувається на короткий момент. Ось це миттєве прозрівання для мене є найбільшою загадкою.
— П’ятий вимір, мій друже, має особливу природу взаємодії мислі й часу. У твоєму, звичному третьому лінійному вимірі, потрібно досить багато часу, щоб мисль матеріалізувалася. А в п’ятому це відбувається миттєво. Бо зараз ти перебуваєш тут і тепер, а в п’ятому — одночасно всюди й завжди.
— А ми що, випали одразу в п’ятий вимір? — недовірливо запитав Северин.
— Та ні... Те місце, куди ми з тобою випали, насправді є поза всякою вимірною реальністю. Бо ти спонтанно так учинив. Тобто ти створив простір, якого не існує. Назвімо його нульовим варіантом. — СА-Сєд посміхнувся, струснув головою і повів далі: — Мені ледве вистачило реакції й сили волі, щоб повернути нас назад. А четвертий вимір не за горами, й перехід до нього вже розпочався й відбувається спочатку ось саме такими неусвідомленими переходами з варіанта у варіант. Просто все це ще є непомітним для тебе і не тільки для тебе, а й для всіх вас людей, сущих на Землі, оскільки переходи ці ще є несвідомими й неусвідомленими. Тому з вами ведуть певну роботу з вашої підготовки й адаптації. Щоб жити в четвертому вимірі, треба навчитися відповідальності за мить, що проживаєш, бо саме цієї миті ти і твориш свою реальність. Пробудження людини є змістом четвертого виміру. Непростою, дуже непростою є ця робота, Северине, — СА-Сєд ляснув себе по коліні.
Северин сприйняв це за хвалькуватість опонента, і йому навіть стало трохи незручно за того. Він навіть зніяковіло посміхнувся. СА-Сєд це помітив:
— Тобі видається це вигадкою? Так-так, все, що людина не може сприйняти, вона ставить у розряд вигадки чи просто відвертої брехні. Як сам ти тепер це розумієш, щоб призвичаїти вас до цієї вашої особливості потрібно що?
— Час-с-с? — прошипів Северин.
— Та ні, часу вже змарновано чимало... Потрібно, щоб кожен із вас зміг пробудитися. А для цього треба пройти через «вушко голки». Вийти з лінійності вашого звичного виміру випадковості й везіння. Тобто треба вирости з цих штанців. Ви мусите трансформуватися духовно. Щоб уміти управляти варіантами дійсності, треба бути відповідальним тотально за весь Усесвіт. А до цього рівня вам іще неблизько. Тільки коли ви навчитеся усвідомлювати себе відповідальними за творене вами, тоді й тільки тоді ви зможете ширше бачити процес вашого власного творчого імпульсу й бути максимально свідомими в здійсненні його смислу. Творення є реальністю того, хто це творення усвідомлює й контролює. Тільки відволікся й пропав ні за цапову душу. Життя це — Духовний Альпінізм, — завершив СА-Сєд.
Северин узяв іще одного «бутика» і повільно з’їв. Потім, відкинувшись спиною на стінку, пробував трішки розслабитися. Він відчував, що захоплюється цією темою, і водночас подумав, що це небезпечно, бо так можна й узагалі втратити будь-яку пильність. Витримавши паузу в розмові, Северин спробував повернути її в інше русло.