— Значить я що? Я є також обраним? — грайливо спогорда запитав Северин, і зневажлива усмішка майнула на його обличчі.
— Ні, поки що ти є звичайним контактером, — далі правив своє СА-Сєд.
— Контактером? — здригнувсь усім тілом Северин. — Ах, так, через тебе? Ти з одного боку контактер, а я, значить, з іншого?
— Це ти так бачиш. Та мине час, і ти, згадуючи цю нашу з тобою зустріч, почнеш дедалі ліпше розуміти, що нічого розділеного не існує. Що все є Цілим і Єдиним. Що існують речі значно глибшого штибу без усякого обмеження, те, що зараз для тебе все ще є недоступним.
Северин знову подивився на СА-Сєда, ще раз уважно, намагаючись побачити в ньому щось особливе, що могло б підтвердити його інакшість чи натякнути на його неземне походження, але він бачив перед собою звичайну людину. Людину в усіх відомих і зрозумілих нюансах фізичної форми її істоти. Северин дивився і відчував якесь двояке внутрішнє невдоволення від усього, що відбулося і відбувається поміж ним і тим чоловіком, і надзвичайну цікавість, і якесь ще не зрозуміле йому, Северинові, нове передчуття важливості й поважності від усього почутого. Йому кортіло розпитати й дізнатися ще більше, і здобути вагоміших аргументів і фактів. Тому Северин пішов у наступ.
— А я тобі не вірю, — сказав він як тільки міг простіше. — Я не вірю твоїм словам, що немає отих підступних Сірих паразитів! Знаю, що над людьми їхні експерименти тривають! Стільки людей зникає безслідно!
— А тобі відомо, скільки саме? — холодно спитав СА-Сєд.
— Тисячі! — викрикнув Северин. — Я читав у інтернеті! Є спеціальні сайти, де про це все докладно розповідають люди обізнані, і їхні слова навіть підкріплено фактами свідчень очевидців! Стільки фактів! Стільки свідчень!
— Істерія, — перебив його СА-Сєд, — якою ваші «мудреці» заробляють собі мільярди!
— Це не може бути істерією! — уперто стояв на своєму Северин. — Тоді як же нам жити далі, якщо все, що ти кажеш, є правдою? Як жити без релігій? Як жити без банків? Без армії, без воєн зрештою? Наші філософи стверджують, що війни нам потрібні як повітря, у війнах гартується дух чоловіка-воїна й дух жінки-матері. Ти цікаво все розкладаєш, але я не можу тобі повірити. Бо це руйнує мій світ. Бо все це існує в моєму світі. Існують усі ці мі́сяці й марси, тарілки й кола на полях, свідки й жертви. Існує все, що має хоч якийсь відбиток інопланетного походження. Інакше життя на Землі стане пісним і сірим.
СА-Сєд сплеснув у долоні, поцілував свої пальці й змахнув ними, як фокусник або чарівник:
— Браво, Северине! Ось ти сам і розписався в правдивості того, про що я тебе сповіщаю. Так, ти маєш усе це, бо ви самі усе це створили для себе, повірили в усе це і, заради всього цього, самі себе й зробили рабами. Ви тримаєтеся за ці переконання, як воша кожуха! І ти не є винятком. Раб не має свободи й тому не може мислити вільно й неупереджено. Раб мислить виключно в алгоритмі, заданому програмою рабовласника. Таке мислення є зацикленим. Від одного кута до іншого, або по колу. Як пральна машинка. Як білка в колесі. Як комп’ютер. Що є комп’ютер без програм? Отак і ви. Програми ваші — це залишки тих колишніх прагнень попередніх цивілізаційних утворень вашої раси, яка сама себе зруйнувала.
— Сама? Зруйнувала? — аж рота розкрив Северин. Його втягувала ця розмова, і все міцніше й міцніше захоплювала вся ця ситуація, що він у ній опинився. СА-Сєд це помічав і натискав на відповідні важелі:
— А ти переконаний, що це зробили саме інопланетяни, які прилетіли і як вороги знищили вашу високорозвинуту цивілізацію, щоб перетворити вас на рабів і жирувати на вашій наївній безпорадності?
— Так! Якщо вже на те пішло, то я знаю масу фактів, які свідчать про ворожу інтервенцію і реальні зоряні війни. На Землі є маса артефактів і слідів цієї війни з «богами» чи, вірніше, «богів із богами», чи чорт його батька знає кого і з ким!
СА-Сєд знову сплеснув у долоні:
— Ото дурні люди! Богам нічого ділити між собою! Це справа рук вашої форми життя, вашого рівня цивілізації. Точніше, це наслідок ваших зрад єдиному духовному принципу Всесвіту. Зрад духовним конам заради панування над собі подібними тут на Землі. Тому ви й створили брехливу основу структури своєї культури. Ця основа є законами людськими. Людськими, а не Божими. Бо в Бога все на своїх місцях, тобто в повній канонічній гармонії, а ви ці Божественні Кони, тобто формули правди мудрості, покрили брехнею, перекроїли на свою потребу, прогнули під себе, переінакшили, підмінили правду на кривду, словом, відреклися! А тепер оце все ви називаєте за-конами. «За», — значить таке, що не вміщається, або таке, що вже не є видимим, прихованим, а точніше, — не тим, за що себе видає. Як «за стіною» і «за рамою». Або те, що волочиться за Коном, як хвіст, але ж хвіст не є головою. То чому ж ви зробили за-кони головуючими? Чому ви творите й творите нові й нові ЗА-Кони, які в результаті й працюють проти вас самих. Хвости крутять вами. «Вор в законє» це лише один із аргументів на користь моїх слів. Захцянки гордині вашої призвели вас до втрат всього того матеріального добра і тих знань, які було напрацьовано впродовж мільярдів років, бо в суті головної причини цих трагедій лежить одна й та сама первопричина. Ви відверталися від тих перспектив духовного розвитку, до яких ви підходили майже впритул і початками якого ви вже оволодівали. Ви самі себе знищували і продовжуєте це робити, причому із завзяттям гідним подивування. Високорозвинену цивілізацію не може знищити жоден із нижчих рівнів розвитку. Якщо це траплялося бодай якось у вашій історії на Землі, то значить, що рівень знищеної цивілізації був насправді не таким високим, якою вона себе вважала. Скажімо, Римська імперія чи Золота орда, Руская імпєрія чи індіанці Південної Америки, чи ще глибше, — Велика Тартарія, Єрусалим, Єгипет, Шумери, Ассирійці й так далі аж до передчасів Всесвітнього Потопу... А тепер найновіші — Третій рейх і СССР. А тепер ось Росія, Євросоюз, США. Усе котиться по колу... Все одне й те ж саме.