— Один за всіх, а всі за одного? — з усмішкою промовив Северин і хитро зиркнув на СА-Сєда.
— Пам’ятаєш, — констатував той, немов поставив діагноз. — То що ти робитимеш тепер?
Северин глибоко зітхнув і посміхнувся:
— Житиму, — промовив він і одразу ж продовжив: — Значить, життя наше, простіше сказати, є відродженням опісля якоїсь величезної катастрофи? Так?
— Ти це зрозумів? — тицьнув йому кулаком у коліно СА-Сєд.
— Навіть більше, ніж зрозумів. Я й раніше про це багато чув і читав. І тому оте дурнувате відео про політ на Марс, так мене глибоко вразило, як малу дитину, бо я чую в серці своєму первопричину всій оцій нашій біді в далекому минулому. В тих «Зоряних війнах», що про них сповіщають нас древні тексти Махабхарати чи Вєдів, чи навіть Старого Завіту, епоси народів світу. То що, справді виною всьому цьому катастрофа?
— Ви є причиною тієї катастрофи, — глянувши з-під лоба, посміхнувся СА-Сєд. — Запам’ятай просту істину, Северине: Всесвіт не є хаосом безпорядку, як це є у вашому розумінні. Хаос є тотальною мудрістю всіх видимих і невидимих процесів Цілого і Єдиного. Людина самовідсторонилася від космічного Розуму й надовго втратила контакт із процесами Космічними, зосередившись тільки на людських проблемах виживання, але ви погрузли в них і так заплуталися, що стали рабами своїх бажань і страхів. Найголовнішим форматом цього стала вся історія вашого життя. Тому ви завжди були і досі згодні жити в будь-яких умовах, аби тільки виживати. Ви стали заручниками самого процесу біологічного життя, ніж його духовного смислу в космічному контексті, коли форма життя є всього лише інструментом еволюції того, що ви називаєте Душею.
— А душа і я це різні речі?
— От якраз оце твоє питання і є прекрасним прикладом такої лінійної психології. Ти це не те, що ти про себе думаєш. Ти є не тільки душею й особистістю на ім’я Северин. Ти є частиною Всесвіту, тобто безмежного в своєму макрокосмі і мікрокосмі. Твоє фізичне тіло є лише скафандром, у якому ти можеш існувати в умовах біологічного світу. Амортизувалося тіло, зістарівся костюмчик, час змінити на нове. Відповідно, якщо ти духовно виріс, значить відкривається перспектива переходу на новий рівень життя і необов’язково тільки біологічного.
— Ти говориш про те, що всім відомо! Реінкарнація. Ясна річ, що душа переходить на вищі рівні, коли досягає чогось у попередньому втіленні. А що стається з тим моїм земним Я? Куди воно дівається?
— Ти знову своєї... Це твоє земне Я не є лише таким, як ти це розумієш. Воно не є лінійним. Воно не тримається логіки Евклідової геометрії. Це знане тобою «Я», не є сталістю, а процесом інформаційного взаємообміну. Розумієш? Твоє «Я» не є ні фізичним тілом твоїм, ні твоїм мозком, який працює незалежно від тебе самого, хоч як це тобі дико чути, але організм і ти є єдністю протилежностей, а не якимось єдиним, спільним, сталим об’єктом... Можна так сказати, що ти і є такою ж самою пустотою, порожнім простором у якому трапляються процеси, що їх організовує і споглядає Бог. А коли цей порожній простір засмічується матерією твоєї присутності, тоді в тобі місця для Бога нестає, і ти тоді залишаєшся самотнім власником свого по вінця набитого всякою всячиною, обмеженого підлогою, стінами і стелею з власних переконань льоху.
— Класно сказано! — аж розреготався Северин.
СА-Сєд не звернув на це уваги і продовжував:
— А твої тонкі тіла, оті біологічні, енергетичні, оті твої інформаційні конструкції, ти змінюєш, як одіж, одвічно і вічно. Суть існування твоєї істоти полягає в рівні організації різноманітних інформаційних процесів, і від того, що це за процеси, залежить те, чим саме наповнюється твоя змісто-форма. Відповідно, тому який твій зміст, таким є і тіло твоє, короткочасне фізичне чи довготривале й вічне. Адже поняття вічного в тебе є узалежненим від поняття невічного. Але в космічному сенсі, як уже й сам добре розумієш, нічого вічного не існує, бо все є постійним рухом перетворення з одного в інше залежно від рівня змісту суті того, що і є тобою. Боюся ти мене так і не зрозумієш.
— Чому? — Северин аж випрямив спину від здивування: — Я розумію, що ти маєш на увазі, але, як ти сам щойно висловився, моє розуміння себе має певні межі, тому що я сприймаю дійсність так, як тільки я можу цю дійсність сприймати.