— Але ж ти маєш власну волю. І саме воля твоя і є тим твоїм контактом з променінням Цілого і Єдиного. І що сильнішою є твоя воля, то прозорішим ти стаєш і сильнішим струменем співпромениш. Тому життя у відриві від божественного є безвольним існуванням без променевості. Ти й сам це добре знаєш, що кожен із вас променить вічним сіянням власного серця через працю. Душа...
— «Абязана трудіцца і дєнь, і ночь...»[7] — розсміявся Северин. — А знаєш, ти говориш зі мною про все, що мені насправді вже відомо. — І з ноткою докору додав: — Нічого такого, щоб воно було тотально незнаним мені, ти так і не сказав.
— Так. Твоя правда, — кивнув головою СА-Сєд. — Ти справді маєш у собі всі необхідні знання. Але знати і відати — різні речі. Відати значить задіювати знане в пізнавання, бо саме дієслово «відати» перетворює знання на процес відкриття смислів життя. Тобі обов’язково все стає відомо лише тоді, коли ти прислухаєшся до своєї істинної природи. Бо саме тоді ти активуєш свій процес Віри. Тоді божественна сутність твоя промовляє і до тебе, і через тебе. Скажи, що я помиляюся!?
— Твоя правда, — мовив Северин і розлігся на канапі.
Знову запала тиша.
— Те-ле-пор-та-ція... — повільно вимовляючи кожен склад, промовив СА-Сєд.
— До чого тут телепортація? — спитав утомлено Северин.
— Телепортація і є основним процесом твого життя. Від думання до вчинення дії лежить шлях, суть якого базується на телепортації. Що ти, Северине, знаєш про телепортацію?
— Знаю, що це є переміщення фізичних тіл силою думки людини. Пересування речей з місця на місце. Але ні, це, здається, називається телекінезом чи психокінезом... А от перехід з одної точки простору в іншу чи з минулого в майбутнє, і навпаки з одного кінця всесвіту в інший і так далі. Можливість телепортації досліджують учені-фізики, але є інформація, що деякі так звані екстрасенси володіли і володіють цією природою впливу на речі фізичні, унаслідок чого ці речі переміщувалися в просторі і навіть в часі. Ось щось таке я, наче, чув, але що саме є телепортацією і як вона відбувається, я не знаю.
— Ти ж сьогодні був свідком телепортації не раз?
— Дійсно... Я забув... Ти... Я... Це була дійсно телепортація?
— Так. Квантовий стрибок.
Северин хотів було розсміятися, він навіть пхикнув, роздмухуючи щоки, але тієї самої миті відчув, що в словах СА-Сєда бринить щось справжнє, тому в поведінці Северина сталася різка переміна, — вибух сміху перетворився на вибух кашлю. Северин кашляв по-справжньому, аж до відхаркування мокроти з бронхів. СА-Сєд тільки й посміхнувся на це перетворення. Коли погляд Северина зустрівся з СА-Сєдовим, то вони враз обоє розсміялися.
— А бачиш, Северине, як відбувається квантовий стрибок у твоїй реальності?
— Хіба це було саме ним?
— А що це було?
— Реально не скажу. Думаю, що це щось з природи реакції на кшталт переміни емоцій... Та добре я все одно цього не розумію до кінця.
— Ти все розумієш, ти просто викрутився з незручного становища.
— Ну так, а причому тут квантовий стрибок?
— Як метафора, — уже серйозніше мовив СА-Сєд. — Ти ще не навчився оперувати властивостями власної психічної енергії. Небагато знайдеться на світі людей, здатних точно описати, що таке є творчий процес. Найчастіше скажуть: видумка, вигадка, примхлива забаганка. Рідше: осяяння, сходження духовного знання. А найрідше: перенесення змісту з одного виміру в інший.
— А причому тут квантова природа?
— А при тому, що зміст і форма нерозривні. На фізичному рівні матерія є природою грубої вібрації, тому щоб перенести якийсь фізичний об’єкт з одного місця на інше, потрібна наявність особливих навиків і знань, але знання ці нічого не варті, коли твоя свідомість прив’язана до звичної твоєму світу системи цінностей, де найчастіше панують користь і вигода. У такій природі, що ти зараз нею вібруєш, телепортація фізичних об’єктів не є можливою. Але вже є можливою телепортація сенсів понять, ідей майбутніх творів, які ти притягуєш із простору інформації в простір фізичний, щоб завдяки твоїм ремісничим здібностям, твоїм голові й рукам ці самі смисли втілилися в матеріалі фізичному. Як сам бачиш, усе, що створила «ваша цивілізація», реалізовано в матеріалі фізичному. Є і нефізичні рівні реалізації, приміром, музика чи поезія, словом, — мистецтво і наука. Вони існують на рівні образної інформації і перебувають в полі пам’яті Всесвіту, до якого кожен із вас має свій код підключення завдяки вродженій інтуїції. Тому ви часто проявляєте цю свою особливу здатність «скачувати» ідеї й образи, це власне, стосується насамперед митців і науковців. Люди, що працюють серцем і головою, так у вас їх називають?