— Але все-таки спробуй, може я по-простому зумію зрозуміти, ти ж сам кажеш, що все геніальне є простим.
СА-Сєд теж посміхнувся і по-батьківськи сказав:
— Ну, тоді сам спробуй розмислити над тим, що таке квант і що таке квантовий стрибок. Ну? Давай, не лінуйся! Що, слабо́?
— Добре! — різко мовив Северин. Його зачепило за живе оте «слабо́». Він шпарко підвівся і вийшов у коридор. Поглянув в один бік, потім в інший. Вагон був порожній. Навіть провідника не було. Северин, глибоко вдихнув і почав: — Шановний пане! Якщо матеріальний світ є світом твердим (я маю на увазі таким, що можна помацати руками), то разом з таким твердим станом речей є не такі тверді, як-от вода і повітря. Повітря не видно, адже воно є в своїй газовій природі. Тож достатньо, щоб у ньому з’явився якийсь пил із твердої природи, і ми можемо побачити, як гуляє вітер, як крутить смерч. Якщо все, що тут існує навколо нас, має молекулярну структуру, то різниця між речовинами, газами і речами лише в їхній густині і в силі гравітації молекулярних структур, а відтак у суті природи атомів і часток, з яких ці атоми складаються.
СА-Сєд аж плеснув у долоні і пирснув:
— А в тебе непогано виходить! Продовжуй! Мені надзвичайно цікаво чути, що і як глибоко ти відаєш...
— Не смійся, але я мушу зізнатися, що знання мої не є академічними, тобто я не вивчав ні квантової механіки, ні чогось подібного. Просто дивився кілька документальних фільмів у «ютубі», от і все. Ти не смійся, бо зіб’юся!
— Не зіб’єшся. Давай валяй, ріж правду-матку про те, що знаєш і не знаєш, ризикуй! — підбадьорював його СА-Сєд.
Северин вдихнув повітря на повні груди, витримав паузу й почав:
— Як мені відомо, атоми складаються з електронів. А ці електрони ганяють довкола протона, як місяці довкола планети. Але трапляється так, що за певних обставин, електрони перебудовуються і перестрибують на інші орбіти руху довкола центру атома — протона, і саме ці стрибки і є квантовими, а енергія, що виділяється в момент такого стрибка, є неділимою і називається квантом. Ось десь так, приблизно.
СА-Сєд задоволено кахикнув собі в ніс і мовив:
— Так, ти правильно висловлюєшся, Северине. Про це свого часу зробив відкриття данський фізик-теоретик і громадський діяч, один із творців квантової фізики, лауреат Нобелівської премії з фізики Нільс Бор.
— Ху-х! — Северин потер скроні і продовжив: — Так от, оті електрони можуть рухатися і мати різну швидкість і густину, як приміром електрика. Блін, адже ніхто толком й досі так і не знає, що таке електрика! Ми всі нею користуємося, але що це таке і як це можливо, щоб ніщо та було чимось? Щось той Тесла таки знав такого, про що пожалів нам розказати.
— А може застерігся передчасно відкривати те, до чого ви ще не були готові? — вставив своє слово СА-Сєд. — Тобі не здається, що всі свої відкриття ви робите раніше, ніж можете втілити їх у життя?
— Ясно! Ідея і втілення мають відстань. Між ними завжди прірва часу!
— Прірва залежності від відомого і знаного, тобто від ваших переконань. Продовжуй, прохвесоре! — весело підморгнув СА-Сєд і вмостився зручніше слухати Северина.
Северина це завело ще більше, він посміхнувся і повів далі:
— Так от, електрон має свою особливу природу. Він начебто частка і разом з тим хвиля. Це я десь точно чув, чи може читав. Не пам’ятаю! Менше з тим. Якщо так, тоді те, що ми звикло вважаємо матерією, водночас нею не є?
— Супер! Нобелівську премію в купе! Ха-ха-ха! Ай, молодець! А як це воно так, що водночас і частка, і хвиля? — зробив великі очі СА-Сєд.
— А чорт його маму знає! — вигукнув радісно Северин. Я що, Айнштайн чи Тесла? Так кажуть авторитети фізики, матері їхній ковінька! Не заважай, я ж бо пробую зосередитися на головному!
— Добре-добре, продовжуй! — мовив СА-Сєд і затулив собі долонями уста.
Северин ускочив у свій ритм.
— Значить, коли так, як воно є, то матерія не є лише твердою. Тоді можна припустити думку, що матерія і не є матерією, або просто дати собі спокій з поділом на матерію і не матерію. Значить електрон, який є водночас і хвилею, і часткою, є свідченням такого визначення... Далі, якщо електрони рухаються в молекулярних структурах, приміром, коли кипить вода, молекули води нагріваються і стають летучими, тому вони і вириваються в газоподібному стані парою. А якщо так, тоді зрозумілий рух атомів, що перетворює одні молекули на інші. Це стається через рух електронів, які збільшують свою швидкість і відповідно перескакують з орбіти на орбіту, і таким чином змушують атоми переструктуровуватися... Тому після дощу завжди пахне озоном, бо озон О3 має запах, а от кисень О2 запаху немає... Усього один атом, а яка різниця! Але і це не те, що я хочу сказати...