— А про що? — розтуливши на мить долоні, виплюнув фразочку СА-Сєд.
— А про те, що хвилева природа електрона одночасно має в собі імовірність частки і навпаки. Тобто електрон тому і проявляє себе як хвиля, що існує імовірність того, що те, що є, насправді не є тим, що є насправді! Теорія імовірності! Здається того ж Айнштайна? До речі, як правильно, Айнштайн чи Ейнштейн?
— Айнштайн, буде німецькою, — знову виплюнув СА-Сєд.
— Нехай так! З допомогою рівняння квантової механіки можна з величезною точністю передбачити гру атомів і найменших часток! Квантова механіка, ось як називається та наука, що на ній базується ейнштейнівська теорія імовірності. У нашому житті ми маємо багато прикладів імовірності того, що бажане зрештою стає дійсним. Тому так ловляться люди на різноманітні гадання, гру в карти, рулетку, наперстки тощо. І хай як дивно, інколи виграють! Але програють значно частіше, бо за тою ж самою логікою імовірного, хвилева природа електрона має властивості хвилі, що накладається на іншу і перетворюється дифракцією в надскладні хвилеві властивості... Блін, як же ж це непросто — розказати те, чого сам ще не розумієш! Ти хоч щось зрозумів?
СА-Сєд заплескав у долоні й потер ними, мов зігріваючись від морозу:
— Я зрозумів. А ти зрозумів, що все те, про що ти висловився, ти активував своєю вірою в те, що ти можеш це зробити. І хоч ти щось таки чув, десь читав чи бачив щось, як кажуть, «Чув дзвін, та не знаю, де він», прийшло до тебе, й ти пригадав це вчасно. А тепер щодо змісту сказаного... Ейнштейн розумів, що квантова механіка не здатна пояснити природу дійсності і з тим відійшов у вічність. Але головне питання «Чому електрон проявляє себе як частка тільки тоді, коли потрапляє під пильне око спостерігача, який вимірює його приладами?» — так і зависло в часі. Без спостерігача це хвиля, а в присутності його — частка. А якщо так, то це одне і друге одночасно!
Северин перебив СА-Сєда:
— Значить, те, чого я не бачу, взагалі не існує? Щось таке я вже чув... Але це поза реальністю дійсного.
— Якщо ти так думаєш, значить так воно для тебе і є. Саме тому Ейнштейн вважав, що квантова механіка не дає повної картини дійсного.
— А ось той самий данський учений-фізик Нільс Бор, який досліджував природу електрона, висунув гіпотезу «заплутаних часток», які здатні передавати інформацію одна одній на величезній відстані одна від одної, — наче згадував давно забуте Северин. СА-Сєд підхоплював його думку і вів далі:
— На що Ейнштейн висловися, як про надприродне явище і що він не може цього прийняти. З цим він власне і помер. Але через роки інші вчені, англієць Джон Бел і француз Ален Аспе довели існування оцього надприродного зв’язку між частками. Поцікався детальніше і глибше квантовою фізикою, квантовим стрибком, квантовим комп’ютером, побачиш, що Світ не є випадковим у всіх своїх проявах і в твоєму житті. Ти тут часто згадував Ейнштейна й інших фізиків, і зокрема Ніколу Теслу... А знаєш, у чому їхня головна розбіжність?
Северин наморщив носа, потім глибоко зітхнув, даючи зрозуміти, що він «пас». СА-Сєд посміхнувся і, наблизившись обличчям до Северинового, тихо промовив:
— Так от. Тесла своїми дослідами з передачі електрики на відстань без дротів доводив існування всесвітнього інформаційно-енергетичного поля, званого Ефіром. Середовище, в якому перебуває все суще фізично проявлене, фізичні тіла, світло, хвилі. Ефір має таку велику густину, що всі тверді речі і речовини насправді є значно меншої густини, але все фізичне є з природи Ефіру і природою Ефіру, тому Сонце, зірки, планети, зокрема й твоє тіло, навіть найменші частки матерії, є пониженням густини Ефіру. Про це, як про енергію, говорив і Ейнштейн: «Те, що ми називаємо матерією, є енергія, вібрацію якої було знижено так, щоб бути відчутною чуттєвим сприйняттям».
— А чи відчуває Ефір Людина? — якось навіть розгублено запитав Северин.
— Ти відчуваєш його присутність, коли, ось приміром, цей самий потяг раптово почне гальмувати і тебе почне штовхати невидима сила в напрямку руху, чи на повороті, або коли ти газонеш за кермом автівки, то й тут знову невидима сила втисне тебе в крісло. — Северин хотів щось сказати, але СА-Сєд його перебив: — Ви це пояснюєте звичним поняттям — кінетичною енергією інерції, а насправді це так впливає на тебе густина Ефіру, яка тисне на тебе. Пристрій гіроскоп, що утримує в статиці космічні кораблі й орбітальні станції відповідно до їхніх координат у космосі, працює саме з Ефіром, створюючи енергетичну протидію тиску Ефіру на ці штучні космічні об’єкти і тим самим утримує ці об’єкти в сталості координат. Так само, обертаючись, тримаються своїх орбіт планети Сонячної системи, зірки, галактики. Рух є взаємодією з Ефіром. Ось тобі приклад гіроскопа — дзиґа. Розкрутивши її, ти запускаєш процес взаємодії гіроскопа з Ефіром, тому вона тримається вертикально. Її обертання тисне на Ефір, а той натомість, вірніше, одночасно відповідає в напрямку вчинення дії. Такий принцип гіроскопа було використано при побудові 1914 року першого в світі знаменитого двоколісного автомобіля, його ще називають «гіромобілем Петра Шиловського». Стійкість двоколісного автомобіля Шиловського підтримував масивний ротор (маховик), що обертається з високою кутовою швидкістю. При кренах і переміщеннях пасажирів всередині автомобіля для підтримання стабільності кузова використовували гіроскопічний ефект. Революція в Росії, а там Перша світова війна зупинила просування цієї ідеї... Але сьогодні вже можна побачити відродження гіроскопного транспорту, — це усім вам відомий двоколісний електросамокат «Segway». І ось компанія LitMotors представила прототип футуристичного транспортного засобу. Це двоколісний автомобіль з електричним двигуном і системою стабілізації за допомогою гіроскопів. Остання дає змогу не тільки зберігати рівновагу під час зупинок, а й уникати падіння навіть після бокового удару. — СА-Сєд ляснув долонею себе по коліні і, зітхнувши, додав: — Як бачиш усе нове є добре забутим старим!