— А в чому саме полягає ця теорія Ланца? Є в нього якісь заповіді чи формули? — хитрувато зиркнувши, запитав Северин.
СА-Сєд глибоко зітхнув, немов учитель, якому доведеться ще раз пояснювати учневі старі й давно відомі істини й пройдені теми:
— Нова теорія розглядає ідею існування нескінченної кількості всесвітів. Усе, що може статися, обов’язково відбувається в одному з них. Реальної смерті не існує в жодних сценаріях. Одночасно існують усі світи, незалежно від того, що відбувається в кожному з них. Живе почуття — «Хто я?» — перебуває в джерелі енергії потужністю 20 Вт, чинному в мозку. Але цю енергію витрачають не для смерті. Одна з аксіом науки полягає в тому, що енергія не може бути ні створеною, ні знищеною, і свідомість померлого пробуджується в якомусь варіанті паралельного всесвіту. Нову теорію визнає дедалі більше вчених, особливо, біологів. У теорії Ланца біоцентризм має сім принципів. Ось вони майже дослівно:
«Перший: Усе що вас оточує, є вашим твором, оскільки дійсність залучає вашу свідомість до створення того, що ви називаєте дійсністю. “Зовнішня” дійсність, якщо така існує, має бути незалежною реальністю космосу. Проте це безглуздо, тому що простір і час не є абсолютними фактами, а лише інструментами ментального процесу тварин і людини.
Другий: Ваше зовнішнє і внутрішнє сприйняття сплетені в єдине. Вони — дві сторони одної медалі й не можуть бути відірваними одне від одного.
Третій: Поведінка субатомних часток свідчить, що всі частки й усі об’єкти нерозривно пов’язані з присутністю спостерігача. Без спостерігача вони в ліпшому випадку існують у невизначеній царині хвиль імовірності.
Четвертий: Без свідомості «питання» живе в невизначеній царині імовірності. Будь-який всесвіт, що можливо, передував свідомості, існував у царині імовірності.
П’ятий: Структура всесвіту є пояснимою тільки завдяки біоцентризму. Всесвіт точно настроєний для життя, яке має прекрасний смисл, оскільки воно створює всесвіт, а не навпаки. Всесвіт є повнотою просторово-часової логіки.
Шостий: Часу, як такого, взагалі не існує за межами чуттєвого сприйняття тварин. Час є процесом, яким ви тут відчуваєте зміни у Всесвіті.
Сьомий: Простір, як і час, не є об’єктом чи річчю. Простір є іншою формою вашого розуміння форм життя і не має незалежної дійсності. ВИ несете простір і час, як ті черепахи свої панцирі. Таким чином немає жодної абсолютної матриці, у якій фізичні явища відбуваються незалежно від життя».
Виникла пауза. Северин нервово теребив пальцями по коліні і невпевнено витиснув із себе:
— І до чого ти все це ведеш?
СА-Сєд наче чекав на таке питання:
— Лише до одного: кожен із сущих створює свій варіант дійсності в сукупності з усім сущим. А наведені мною цитати Роберта Ланца є лише свідченням того, як ти організовуєш і створюєш свою реальність. Зв’язок між твоїм процесом мислення і документами, що свідчать про процеси, що їх пояснює біоцентризм, свідчать про взаємодію інформаційних полів Ефіру, тобто процесів Чистої Свідомості. Цікаво ще й те, що оця теорія Роберта Ланца насправді не була для тебе несподіваною, скоріше доповнює і впорядковує твоє розуміння життя, як творення світу. Хіба не так? Га?
Склавши задоволено руки на грудях, шмигнув носом СА-Сєд. По малій паузі, сплеснувши в долоні Северин щиро розсміявся і промовив, допитуючись:
— Отже Я є часткою Чистої Свідомості, яка здатна до самоусвідомлення, значить у мені живе бог, а я живу в богові?
СА-Сєд різко майнув перед собою руками, ніби ловлячи в кулаки повітря, потім повільно розкриваючи їх, промовив:
— Ти є творенням, що творить життя. А той, кого ви називаєте Богом, є витворами вашої людської уяви про найвищого Креатора. І таких витворів є дуже багато. У кожного народу, етносу, у кожної релігії й у віруванні є своє окреме розуміння Бога. Ваш Бог є створеним вами, людьми, за вашим уявленням, образом і подобою, тому він є відірваним від вас, як ви є відірваними одні від одних. Відповідно до теорії Роберта Ланца, яка свідчить, що свідомість (процес життя) людини створює навколишній всесвіт, а не навпаки — всесвіт створює життя, то можна розглядати процес життя всіх живих організмів, як співтворчість у побудові голограми нашої спільної космічної реальності. З такого пункту бачення дійсності стає зрозумілішим те, що відповідальність за бачену тобою дійсність найпередніше лежить на тобі самому.