— Джуро!
Юрба весело загомоніла.
— Ходімо, — кивнула головою Марина в бік військових. — Пора!
Северин швидко вернувся за наплічником, закинув його на плече, і вони, тримаючись за руки, побігли до гурту.
На перон повільно, як вуж, вповзав потяг, вантажений броньованою технікою.
— Ши-и-и-к-у-уйсь! — пролунало різко.
Затріпотіли крильми вокзальні голуби, розлітаючись понад головами військових. Северин лиш провів їх лет поглядом. Усі заворушилися, і за якусь мить дві шеренги завмерли від команди «Струнко!». Потяг зупинився. У цілковитій тиші під склепінням скляного даху двірця замиготіло червоними діодами табло утворивши дату 05.06.15, а потім перемикнулося, вказуючи годину: 06:55.
Шибки двірцевого даху позолотили перші промені Сонця.
Постскриптум, або записана лекція Северина Джури
Шановні пані й панове! Вітаю вас на нашому симпозіумі «Жива планета 2017». Дозвольте поділитися своїми думками з усіма присутніми тут, у цій чудовій залі. Темою мого виступу є «Творення — Божественний процес життя».
То ж я починаю.
Творення будь-якого твору є шляхом пізнання. Пізнаючи світ, ми пізнаємо самих себе. Так ми підходимо впритул до найважливішої теми життя нашої цивілізації, яку можна назвати «Духовною структурою людини». Тема ця вічна.
Зачіпаючи її, кожен дослідник буття знаходить свої нові аргументи й свіжі факти, які для нього є ваговими доказами правомірності його роздумів і ревізії тих знань, що на них спираються, повняться його думки й переконання. Раз почавши, вже ніколи не спинишся. Такою є людська природа, сповнена цікавості до всього сущого й усього, що є непроявленим у нашому світі.
Якось згадав, ще Гурджієв висловився про природу людини як про машину, що працює автоматично, і допоки свідомість людська спить, життя наше є автоматичним процесом. Машина працює некеровано, тобто несвідомо і безсенсовно. Що це значить?
Ми маємо організм, який самодостатній у своєму біологічному існуванні. Це наш транспорт. Наш індивідуальний засіб пересування як у фізичному просторі, так і в просторах тонкої матерії. Коли ж так, якщо цей засіб пересування всеможливими просторами є моїм, тоді автоматично виникає запитання: «А хто є той “Я”, той “Driwer”, що управляє тим транспортом? Ну, якщо не “Driwer”, тоді “passanger”?».
Ми ж кажемо: «Моє тіло. Або моя голова. Мій розум. Мої думки. Мої почуття. Моя душа. Мій, моя, моє, мої...». Отже, ми вчиняємо такими думками певне позиціонування свого «Я». А де ж оте моє «Я» перебуває? У тілі, яке є моїм? Якщо тіло моє, тоді «Я» в тілі? Якщо думки мої, то «Я» в думці чи в голові? Якщо душа моя, то «Я» в душі чи в серці? Де «Я»?
Як бачимо, відповісти на ці питання лінійними, логічними діями розуму зовсім непросто. Напевно, що й зовсім неможливо, бо тоді відповідь моя буде теж неповною, бо оте моє «Я» все одно буде деінде. Тоді виходить, що існує оте моє «Я» якось одночасно вкупі й осібно від усього, що є мною? Тіло, розум, душа, дух, одним словом життя. Адже життя також є моїм? Виходить, що «Я» є одночасно й усім, і нічим?
Шукати відповіді через привласнення дійсного, справа невдячна, бо коли позиціонуєш себе, тобто оте «Я» відносно всього, до чого торкається моя увага, то відбувається формування дуальної реальності — «Я» і все інше. Відбувається розототожнення, розділення, відокремлення отого мого «Я» від усього сущого.
А може це наше Его постає такою гравітаційною «чорною дірою», що ловить в неї оте моє «Я»? Коли ми кажемо «Я», то відразу створюється «Ти» «Він», «Вона», «Вони» або просто «ВИ» ( «Іду на Ви»). Навіть об’єднання «Ми» є розділеним з моїм «Я». Відбувається таке собі падіння в лінійну свідомість, коли «Я» жорстко позиціоноване як опонент до всього іншого, інакшого, не такого, як оте моє «Я».
Тут можна довго блукати в роздумах цих і посилатися на подібні думки з метою обґрунтування своїх припущень, гіпотез і переконань. Можна, але чи конче це вже так потрібно? Кому потрібно, той сам це може зробити. Дозволю собі лише навести приклад того, як сказав колись Крішнамурті, відповідаючи на запитання про власні знання:
«Питання: Як ви дізналися все те, про що розповідаєте, і як можна нам дізнатися про це?»
«Я ніколи не читав ніяких книг з усіх цих тем — ні Упанішад, ні Бхагавад-Гіти — жодних книг з психології; але якщо ви стежите за власним розумом, то все це буде в ньому.