— Ну й розсмішили... ви мене!
Чоловік якраз накручував свого наручного годинника і, не звертаючи на Северина жодної уваги, мовив доволі жорстко й упевнено:
— Це ви мене розсмішили. Хоч берися до написання кіносценарію. Правда? Так хочеться «гепіенду»! — поглянув на Северина чоловік, примруживши ліве око, і додав: — Але на все свій час, як уже самі бачите. З часом ви зрозумієте ще більше. Людина — дивовижна істота, бо живе в своєму часі й просторі і водночас творить їх своїми фактичними вчинками. Проте вам чомусь завжди хочеться вірити пророкуванням віщунів, словам гадалки чи мольфара, ніж реальним фактам.
Северин готовий був щось сказати, але чоловік перебив його намір:
— У правій кишені ваших джинсів лежить годинник. Ви його щойно знайшли на пероні.
Северин машинально похапцем мацнув себе по кишені й відчув, що годинник на місці. Северин спалахнув гнівом, увійшов до купе і зачинив за собою двері. Він не знав, з чого почати, оскільки той тип знову вразив його наповал. Северин тільки голосно дихав, свердлячи очима чоловіка.
— Не турбуйтеся! — заспокійливо промовив чоловік, заправляючи манжет рукава. — Його колишній власник уже далеко. Тому можете сміливо ним користуватися. Речі нам даються для того, щоб слугувати, чи не так? А коли вони свою функцію не виконують, то щезають. Їх продають, викрадають, міняють, хтось їх губить... А хтось знаходить. Так само і з людьми. «Людєй теряєм толька рас»[1], — наспівав чоловік. — Чи не так?
Северин мовчки сів на своє місце. Він усе ще був враженим і мовчав, як пійманий на гарячому злодій. Чоловік, посміхаючись, продовжував:
— Зодягніть його на руку. Такий годинник має мати своє місце. Ви ж його не вкрали, а знайшли. Тепер він ваш.
Северин несміливо дістав з кишені годинника і тільки тепер побачив, що це справді дуже дорогий екземпляр. Він одягнув його на руку і зашпилив защіпку на ремінці.
— Ну от! Тепер у вас починається новий час. Вірніше нове життя, бо годинник цей лише увертюра, — усміхаючись, бадьоро промовив чоловік.
Северин був геть розгубленим. Він мовчав із кілька хвилин, потім, щоб якось зняти з себе напругу затиску, почав придивлятися до своєї знахідки уважніше.
— Ву-л-кан... Вулкан, — по хлоп’ячому, невпевнено, пошепки по складах прочитав і потім ще раз, уже впевненіше повторив назву Северин.
— Вулкан аніверсар іхарт аутоматік. Це швейцарський автоматичний годинник у золотому корпусі, і вартість його дуже висока.
— Скільки? — наївно запитав Северин.
— Котра година... на вашому тепер? — діловито перебив Северина чоловік.
Северин смикнув рукою годинника на зап’ясті і придивився до циферблата:
— Рівно п’ята нуль п’ять ранку... — промовив він розтягуючи слова.
— Вірно, — мовив чоловік, звіряючи зі своїм, і в цей момент поїзд тихо рушив з місця. — То як, Северине? Самі бачите, що я знаю більше, ніж ви можете уявити. Тепер ви довіряєте моїм словам?
Северин мовчав. Йому дійсно нічого було відповісти. Запанувала мовчанка. Потяг набирав швидкості. Северин час від часу глипав на годинника на руці, але йому здалося, що секундна стрілка не рухається. Северин струсонув рукою кілька разів і приклав годинника до вуха. Механізм клацав. Чоловік тільки посміхався, спостерігаючи за тим, як себе поводить Северин. Урешті він першим заговорив:
— Усе правильно. Годинник справний. Проте час має свої особливі властивості. Час не є однорідним і для всіх одним і тим самим. Час буває різним і тому триває по-різному. Для кожного і для всякого — свій час... Для того, хто чекає, він є розтягнутим, а для того, хто поспішає, — стиснутим. Для вас, людей, це один час, а для інших, — чоловік зробив багатозначну паузу, — живих істот — свій... У кожного свої кроки... Тому наш контакт не є такою простою справою, як ви собі думаєте. Саме тому наша з вами зустріч і є винятковою. Закономірно винятковою. Ану, погляньте ще раз на циферблат.
Северин покірно глянув і помітив, що за ту коротку мить, що до нього говорив той чоловік, хвилинна стрілка вже махнула на десять хвилин уперед.
— Ну що? — уже серйозно спитався чоловік. — Ви, Северине, надзвичайно цікавий екземпляр. Ви великий романтик. Ви так серйозно цікавитеся різними аномаліями, історією древніх цивілізацій, так натхненно шукаєте будь-якої інформації про інопланетян і про можливий контакт з представником таких цивілізацій. А тут, — ось аж гульк! Як кажуть у Львові: «Хтілисте — маєте!». То ось вам і контакт. Ну, що ви скажете на такий вид контакту?