Інші віровчення про єдиного Бога, такі як мусульманство і юдаїзм заперечують правомірність уживання поняття Святої Трійці, розглядаючи це як протиріччя єдиності Бога і, отже, прояв багатобожжя (язичництва).
З іншого боку, представники язичницьких віровчень, як правило, розглядають поняття Святої Трійці, як вказівку на наявність у християнстві елементів язичництва (віри в трьох богів).
(З матеріалів сайту Вікіпедія)
У такому разі можна вважати, що язичницька модель багатобожжя теж є голограмною моделлю Бога, і такою її перейнято християнами, на відміну від лінійної в юдаїзмі, а відтак і мусульманстві.
Очевидно, що фізично проявлена тілесність, є біологічним організмом, який має в собі генетичні маркери нашого біологічного кореня (предків) і, скоріш за все, не тільки мавпи чи найближчої за генетичною структурою ДНК свині, а сконструйованого особливого генетичного коду нашим(и) Творц(ями)ем із зального біоматеріалу, з яким Він(вони) все ще продовжують працювати, залучаючи вже до цієї роботи тих із нас, хто виростає свідомістю в Духовну Людину (боголюдина) й здатен не просто чути і розуміти суть життя, а бере на себе відповідальність за кожну прожиту (створену) мить, не лише своєї дійсності, а й усіх сукупних дійсностей разом. Тих, хто присутні й чують сутність кожного іншого.
Наша свідомість не є сталою, вона постійно перебуває в русі. Свідомість, як ртутний стовпчик термометра, то здіймається вгору в духовні сфери — і тоді здатна осягнути величезні обсяги інформації перспектив незнаного, то падає — і залипає на земному форматі інформаційних джерел знаного.
Свідомість можна порівняти з птахом, що ширяє у висотах духу, споглядаючи широкості ландшафтів життя, спостерігаючи за своєю тілесністю, що теж може бути подібною до птаха, який сидить на землі і порпається в ґрунті, вишукуючи собі поживи. Десь приблизно так висловився колись видатний польський режисер Єжи Гротовський про здатність людини розототожнюватися, аби пізнавати дійсність, як взаємодію високого і низького. Він наводив цей приклад щодо природи перформера, але на наш погляд перформером є кожен із пробуджених людей, який одночасно є й креатором, і споглядачем своєї дійсності.
Свідомість, на нашу думку, радше за все є вольовим полем інформаційно-енергетичної структури духу людини, що на різному рівні розвитку особистості оперує всіма доступними видами і типами інформації, як земного плану, тобто персонної природи людини, так і природи духовної, тобто вільними інформаційними джерелами Всесвіту.
Сутність, виходячи з моїх практичних дослідів з різними групами креаторів і моїх особистих пошуків, можна сформулювати як поняття частинки Цілого Єдиного. У частці голограми є інформація про цілісну картину Божественного променіння. Та Розум наш є лінійним (поки що, через виховання в логічному ключі), тому що вище зринає наша Свідомість, то густішим і об’ємнішим є контент випромінювання (сприйняття розумом) інформації цієї частинки Сутності.
За наближення променя свідомості до Сутності ми глибше усвідомлюємо істинну природу нашої особистості, бачимо перспективу розвитку нашої Персони, а відтак відкриваємо координати цілості нашого «Я». Бо усвідомлена присутність перетворює лінійність: Персону, Сутність і Свідомість в єдиноцілісну голограмну структуру особистості — Я Людини.
Присутність якраз і є ота триєдина мить, на відміну від розрізненого стану нашого існування, коли наша свідомість блукає в гравітаційних складках гримас маски Персони. У такому випадку ми говоримо про нашу духовну відсутність.
Залипання людей на власній Персоні є психічною пасткою для більшості з нас. Перебуваючи в Персоні, наша свідомість ототожнює наше «Я» здебільшого з тілесністю, де панують усі ілюзії істини у формі переконань.
Тут існування біосу ділиться на життя і смерть, де життя тіл залежить від джерел енергетичної підзарядки, а їхня смерть через нестачу енергії, амортизацію і руйнування. І, що головне, саме тут, в тілесності, панує боротьба за виживання, де кожен поїдає ближнього, щоб виживати...
Пристосування тіл заради виживання якраз і потребує утворення маскувальних здібностей усіх живих істот. Людина й тут не є винятком, радше законодавцем моди такого «маскараду». Так виробилася наша Персона, низькочастотна структура, яку ми звично асоціюємо з нашим «Я Людини» і тим самим блокуємо нашу свідомість до злетів у вищі й тонші сфери високочастотних структур божественного.