— Зрозумійте мене правильно! Я не кажу, що це буде легко, природно чи навіть правильно. Але все-таки це можливо, побий мене грім! Можна замінити кормет грейті й однаково все вийде! — Ерум зупинився й посміхнувся. — Вигляд це матиме дурнуватий, але врешті-решт усе буде добре.
— Дуже цікаво, — сказав Джексон.
— Побоююсь, я трохи захопився, — сказав Ерум, витираючи піт з чола. — Я не надто голосно говорив? Як гадаєте, мене могли почути?
— Звісно, ні. Для мене все це дуже цікаво. Зараз мушу залишити вас, пане Ерум, але завтра повернуся, щоб заповнити цю форму й придбати нерухомість.
— Я притримаю її для вас, — пообіцяв Ерум і тепло потиснув Джексону руку. — І я хочу подякувати вам. Не часто трапляється нагода для такої вільної, відвертої розмови.
— Вона мене багато чого навчила, — сказав Джексон.
Він залишив офіс Ерума й повільно пішов до свого корабля. Він був стурбований, засмучений і роздратований. Лінгвістичні непорозуміння дратували його, він розумів цю мову не так добре, як хотів. Як же це йому не вдалося розібратись у форсичному елі-куванні мушок?
Нічого, сказав він собі. Ти попрацюєш сьогодні ввечері, друже Джексоне, а потім повернешся туди й упораєшся з їхніми анкетами. Тож не переймайся цим, чоловіче.
Він працюватиме. Доведеться, адже він будь-що має заволодіти цим майном.
У цьому полягала друга частина його роботи.
Земля пройшла довгий шлях від лихих старих часів відкритого агресивного ведення війни. Як описано у підручниках з історії, правитель у ті давні часи міг просто відрядити свої війська, аби захопити все, що йому заманеться. І коли хтось із його підлеглих набирався нахабства й запитував, чому він так поводиться, правитель міг знести йому голову, замкнути в підземеллі чи зашити у мішок та кинути в море. І він навіть не почувався винним, коли це робив, адже від початку вважав себе правим, бо помилятися могли тільки підлеглі.
Ця поширена в давнину політика, що визначалася терміном «право сеньйора», була однією з найяскравіших рис дикого капіталізму.
Але з плином століть невідворотно відбувалися культурні зміни. Нова етика заполонила світ, і повільно, але впевнено людство сприймало правила чесної та справедливої гри. Правителів почали обирати голосуванням, і вони стали чутливими до бажань електорату. Концепції справедливості, милосердя та співчуття у свідомості людей поступово замінили старий дикий закон зубів і кігтів, що панував у давнину.
Старі часи пішли назавжди. Тепер жоден правитель не міг просто так щось захопити, адже виборці ніколи цього не підтримали б.
Тепер подібні дії доводилося певним чином виправдовувати.
Наприклад, землянин, який законно має власність на чужій планеті, терміново потребує військової допомоги із Землі, щоб захистити себе, свій дім та свої законні засоби існування...
Але спочатку він мав заволодіти цією власністю. Мусив зробити це законно, щоби захиститися від жалісливих конгресменів і журналістів, які починають розслідування щоразу, коли Земля прибирає до рук якусь планету.
Забезпечити правову основу для завоювання — саме для цього існують контактери.
«Джексоне, — сказав собі Джексон, — завтра ти займатимешся придбанням цього заводу з виробництва бромікейну та заволодієш ним, хоч би там що. Ти ж мужчина? Я серйозно з тобою говорю».
Назавтра, незадовго до полудня, Джексон знову був у місті. Кілька годин інтенсивного навчання та тривалої консультації з репетитором вистачило, щоб знайти помилку.
Усе виявилося досить простим. Він легковажно й поквапливо підійшов до проблеми застосування екстремального та інваріантного методу виділення коренів слів у мові хон. Зі свого попереднього досвіду він виснував, що сенс і порядок слів — єдині значущі чинники розуміння мови. Але виявилося, що це не так. Після детальнішого вивчення Джексон виявив, що у мові хон є незвичні й несподівані ресурси: афіксація, наприклад, чи елементарна форма редуплікації. Вчора він не був готовий до всіляких морфологічних невідповідностей. Коли ж зіткнувся з ними, виникли проблеми з семантикою.
Вивчити нові форми було доволі просто. Однак лихо в тім, що вони виявилися абсолютно нелогічними й вступали у протиріччя із самою сутністю мови хон.
Свого часу він вивів правило — одне слово має одне звучання та єдине значення. Але тепер виявив вісімнадцять важливих винятків — словосполучень, утворених в різний спосіб, і кожне з них мало низку суфіксів для утворення різних модифікацій. Для Джексона це виявилося такою само несподіванкою, як і пальма в Антарктиді.