— Просто чудово, — розвів руками Грегор. — Нам потрібно ще дев'ять пластин. І для пристрою керування напрямком руху знадобиться чотири однакові деталі. Що робитимемо?
— Та щось придумаємо, — оптимістично відгукнувся Арнольд.
— Сподіваюся, — пробурчав Грегор.
Задощило. Партнери обміркували ситуацію.
— У мене єдине пояснення, — озвався Арнольд за кілька годин. — Тут задіяний принцип задоволення.
— Та невже? — гмикнув Грегор. Він дрімав, заколисаний стукотінням крапель по обшивці корабля.
— Ця машина вочевидь наділена чимось на кшталт інтелекту, — вголос міркував Арнольд, — адже вона отримує наказ, переводить його в команди для певних дій і виготовляє речі згідно з програмою, закладеною в її пам'ять.
— Ну виготовляє, — зітхнув Грегор, — але ж тільки один раз.
— Так. А чому тільки один раз? Це і є ключем до вирішення наших проблем. Гадаю, ідеться про самообмеження, причина якого — потреба задоволення. Ну, можливо, чогось схожого на задоволення.
— Я щось не дуже тебе розумію, — похитав головою Грегор.
— Сам подумай. Конструктори не програмували б машину на такі обмеження. Єдине можливе пояснення ось яке: аж така складна машина може набувати майже людських рис. Від виготовлення нової речі вона отримує приблизно таке саме задоволення, як і людина. Але тільки від виготовлення речі, справді нової для неї. Після цього Конфігуратору хочеться виготовляти вже щось інше.
Грегор крізь сон байдуже слухав Арнольдове патякання.
— Реалізації власного потенціалу — ось чого прагне машина. Найбільше Конфігуратор бажає створювати все, що тільки можливо. З його точки зору повторення того, що вже одного разу виготовлене, — марнування часу.
— Такої нісенітниці я ще зроду не чув, — нарешті озвався Грегор, — але якщо все й справді так, то що ж із цим робити?
— Гадки не маю, — розвів руками Арнольд.
— Ну, так я й знав.
На вечерю цього разу Конфігуратор приготував цілком пристойний ростбіф, на десерт був яблучний пиріг по-конфігураторському та гострий сир. Настрій приятелів після вечері значно покращав.
— Заміна, — мовив нарешті Грегор, викуривши сигару від Конфігуратора, — ось що нам доведеться спробувати. Ми можемо використовувати для пластин не лише сплав 342. Є багато матеріалів, які можуть витримати космічну подорож.
Конфігуратора не вдалося спокусити виготовленням пластини з заліза або феросплавів. Приятелі попросили в машини й отримали бронзову пластину. Далі вона відмовилася виготовляти пластини з міді чи олова, зате погодилася на створення алюмінієвої, кадмієвої, платинової, золотої та срібної пластин. Вольфрамова була винятковою рідкістю, тож Арнольда зацікавило, як машина взагалі змогла її вилити з цього металу. На плутоній Грегор наклав вето, і, таким чином, були використані майже всі придатні метали. Арнольдові сяйнула ідея: зробити одну пластину з надміцної кераміки. Останню пластину виготовили з чистого цинку.
Звичайно, благородні метали мають властивість плавитися за високої температури, але за належного охолодження вони могли б якось протриматися до Землі. Загалом, приятелі цієї ночі добре попрацювали, а наостанок випили по келиху чудового, ледь маслянистого сухого хересу.
Наступного дня вони закріпили пластини й оглянули свою роботу. Задня частина корабля нагадувала ковдру з клаптиків.
— Непогано, як на мене, — сказав Арнольд.
— Сподіваюся, все це якось протримається до Землі, — зітхнув Грегор. — Тепер перейдемо до деталей пристрою керування напрямком руху.
Але виявилося, що цю проблему вирішити не так легко. Вийшли з ладу чотири однакові деталі — крихкі пристрої високої точності, виготовлені зі скла та дротів. Жодна заміна у цьому випадку була неможлива.
Машина без затримки виготовила першу деталь. Але на цьому все й скінчилося. Приятелі почувалися огидно.
— Маєш якісь ідеї? — звернувся Грегор до Арнольда.
— Давай поки що пообідаємо.
Вони вирішили, що тепер непогано смакував би салат з омарів, тож замовили його. Конфігуратор хвильку погудів, але нічого не видав.
— А зараз що йому не так? — розгубився Грегор.
— От цього я й боявся, — зітхнув Арнольд.
— Чого ти боявся? Адже раніше ми не просили омара.
— Омара — ні, — сказав Арнольд. — Але ми замовляли креветки. І те, й інше належить до ракоподібних. Швидше за все, Конфігуратор розрізняє класи об'єктів.
— Тоді ліпше відкриймо якісь консерви, — вирішив Грегор.
Арнольд знічено посміхнувся.
— Ну, — пробурмотів він, — коли я купив Конфі-гуратора, гадав, що нам більше не доведеться дбати про їжу, і…