— Консервів немає?
— Та нема…
Вони повернулися до машини й замовили по черзі лосося, форелі, тунця — все марно. Тоді спробували попросити смаженої свинини, баранячу ногу, телятини. Нічого не вийшло.
— Мабуть, наш ростбіф минулого вечора представляв усі можливі страви із м'яса ссавців, — сказав Арнольд. — Цікаво. Можемо розробити теорію класифікації…
— Вмираючи з голоду, — пробурчав Грегор. Він замовив смажену курку, і Конфігуратор приготував її без жодних вагань.
— Еврика! — вигукнув Арнольд.
— От дідько! — похопився Грегор. — Треба було попросити індичку.
Дощ і далі заливав Деннет, туман стелився строкатою латаною кормою космічного корабля. Арнольд узявся до якихось складних розрахунків на логарифмічній лінійці. Грегор допив сухий херес, без жодного успіху спробував замовити ящик віскі й почав розкладати пасьянс.
Вони скромно повечеряли залишками курятини. По вечері Арнольд завершив свої розрахунки.
— Це має спрацювати, — виголосив він.
— Що саме?
— Принцип задоволення, — Арнольд підвівся й почав ходити каютою. — Ця машина має майже людські риси. Звичайно, вона здатна й навчатися. Сподіваюся, ми зможемо навчити її отримувати задоволення від багаторазового виготовлення однієї і тієї самої речі. А саме — потрібних нам деталей.
— Що ж, спробуймо, — погодився Грегор.
До пізнього вечора вони розмовляли з машиною. Арнольд переконував її в тому, що від повторення можна отримати величезну насолоду. Грегор розповідав про глибоке естетичне задоволення віл виробництва такої високохудожньої речі, як деталь пристрою керування напрямком, особливо якщо його виготовити кілька разів, і кожна деталь буде точною і досконалою копією іншої. Арнольд створював ліричні пісні про гострі відчуття, творчий трепет у процесі виготовлення безлічі однакових предметів. Знову й знову ті самі деталі, виготовлені з того самого матеріалу, що з'являються з однаковою швидкістю. Найвищий екстаз! Грегор розвивав красиву філософську концепцію, яка, на його думку, цілком відповідала своєрідним здібностям машини. Концепція полягала у тому, що повторення (на противагу простому створенню) наближає до стану ентропії, а це і є досконалість.
Клацання та спалахи лампочок свідчили про те, що Конфігуратор слухає. І коли настав звичайний для Деннета вологий блідий світанок, Арнольд натиснув кнопку і дав команду виготовити деталь для пристрою керування.
Машина вагалася. Індикатори невпевнено мерехтіли, тривав процес прийняття рішення. Кожен спалах свідчив про невизначеність.
У машині ще раз щось клацнуло. Панель відійшла. Вони побачили ще один примірник потрібної деталі!
— Ура! — закричав Грегор і ляснув Арнольда по спині. Він швидко знову повторив наказ. Але цього разу Конфігуратор гучно й виразно загудів і нічого не видав.
Грегор спробував ще раз. Але не дочекався від машини жодної реакції. Вона більше нічого не виготовляла.
— Що знову не так? — дратувався Грегор.
— Усе зрозуміло, — сумно сказав Арнольд. — Вона вирішила спробувати повторитися, аби перевірити, чи справді це їй сподобається. Спробувала і вирішила, що ні — не подобається.
— Машина, яка не любить повторюватися! — застогнав Грегор. — Це просто не по-людському!
— Та навпаки, — розпачливо мовив Арнольд, — аж надто по-людському.
Час було вечеряти, й приятелям довелося вигадувати продукти, які Конфігуратор міг погодитися створити для них. Без проблем отримали овочеву страву, але вона здалася не надто поживною. Машина виготовила хлібину, пиріг давати відмовилася.
Молочного їх теж позбавили, мабуть, тому, що вже одного разу був сир. Нарешті, по годині спроб і помилок, Конфігуратор видав їм фунт китового стейка, очевидно, засумнівавшись, до якої категорії слід відносити кита.
Грегор повернувся до роботи з наміром збудити радість повторення в рецепторах машини. Постійне гудіння і хаотичні спалахи лампочок свідчили, що Конфігуратор досі слухає.
Арнольд, озброєний посібниками, розробляв власний план дій.
За кілька годин він підскочив з переможним вигуком.
— Я знав, що знайду його!
Грегор обернувся до нього:
— Що саме?
— Замінник пристрою керування напрямком! — він тицьнув книгу Грегору до носа.
— Подивися. Учений на Веднері II винайшов це п'ятдесят років тому. Воно не відповідає сучасним стандартам, але працюватиме. І підійде для нашого корабля.
— А з чого цей пристрій виготовляється ? — стурбувався Грегор.
— Ліпше годі й придумати. Безпрограшний варіант! Він виготовляється з гуми!