— У чому річ? — не зрозумів Арнольд.
— Я з енергетичної компанії «Метрополітен», — пояснив Гарстерс. — Учора, десь близько полудня, ми помітили раптовий стрибок витрат електроенергії.
— І ви хочете сказати, що ці витрати через нас? — налякався Грегор.
— Через вашу машину, — уточнив Гарстерс. Він заповнив свій бланк і поклав його до кишені. — Дякую за співпрацю. Рахунок вам надішлють.
Із чималими зусиллями службовець прочинив двері, з порогу озирнувся на Безвтратного Виробника.
— Мабуть, він у вас виробляє щось дуже коштовне, — резюмував він, — якщо компенсує такі витрати. Це часом не платиновий порошок?
Чоловік ввічливо посміхнувся, вклонився і вийшов.
Грегор глянув на Арнольда:
— Оце твоя безкоштовна енергія?
— Ну, таке, — знітився той. — Гадаю, він просто захоплює енергію з найближчого джерела.
— Так отож. «Отримує живлення з повітря, з космосу, від сонця». І з ліній енергопостачання, якщо вони близенько.
— Виходить, що так. Але основний принцип…
— До дідька твій основний принцип! — скрикнув Грегор. — Ми не можемо зупинити цю дурню без Лаксіанського ключа, жодна людина не знає, що таке цей клятий ключ, ми занурюємося в кучугури якогось жахливого пилу й навіть не спроможні його вивозити, ще й спалюємо енергію, ніби нове сонце!
— Ну має ж бути якийсь вихід, — у голосі Арнольда почувся відчай.
— Та що ти кажеш? Припустимо… Ну то шукай його!
Арнольд сів там, де під купами порошку мав бути його стіл, і заплющив очі. У двері гупали, з вулиці чулися розгнівані голоси.
— Замкни двері, — попросив Арнольд.
Грегор замкнувся на ключ. Арнольд подумав ще кілька хвилин, потім підвівся.
— Не все ще втрачено, — запевнив він. — Ця машина таки забезпечить нам статки.
— Давай просто знищимо її, — запропонував Грегор. — Скиньмо в океан, абощо.
— Ні! Я знаю, що робити! Ну-бо, поквапся. Приготуємо до відльоту наш космічний корабель.
Наступні дні для «AAA Головної» промайнули в суцільній метушні. Партнерам довелося за немислиму ціну найняти людей, щоб ті вигребли з будинку танґриз. Далі вони якось примудрилися перевезти до космічного корабля машину, яка безперервно розсівала скрізь за собою сірий пил. Нарешті все було готове. Безвтратний Виробник стояв у трюмі, швидко заповнюючи його танґризом. Корабель залишив межі сонячної системи й набирав швидкість.
— Це ж логічно, — пояснював Арнольд. — Звичайно, на Землі немає попиту на танґриз. Тому не варто було й намагатися продати його тут. Але на планеті Мельдж…
— Щось мені це все не до вподоби, — засумнівався Грегор.
— Мій план має спрацювати. Постачати на Мельдж тангриз надто дорого. Але ми розмістимо там саму нашу фабрику. Можемо випускати продукцію безперервним потоком.
— А якщо й там попит виявиться занизьким? — не вгавав Грегор.
— Як це він може бути занизьким? Цей продукт — хліб мешканців Мельдж. Це їхній основний харч. Як тут можна проколотися?
По двотижневій подорожі у космосі в ілюмінаторі з правого борту корабля з'явилася Мельдж. І саме вчасно — танґриз уже заповнив трюм під зав'язку. Його герметично закрили, але тиск зростав разом із загрозою розриву стін корабля. Доводилося щодня скидати по кілька тонн, але цей процес займав багато часу й призводив до втрат тепла та повітря.
Таким чином, вони прибули на Мельдж майже без запасів кисню, в холодному кораблі, кожен закапелок якого був натоптаний танґризом. Щойно приземлилися, на борт прибув митник у помаранчевому однострої.
— Ласкаво просимо, — сказав він. — Гості не так часто відвідують нашу невеличку віддалену планету. Ви до нас надовго?
— Гадаємо, що так, — відповів Арнольд. — Ми збираємося відкрити тут бізнес.
— Чудово! — чиновник привітно посміхнувся. — Нашій планеті потрібна свіжа кров, нові підприємства. Дозвольте поцікавитися, що у вас за бізнес?
— Ми збираємося продавати танґриз, основний продукт харчування...
Обличчя чиновника миттю спохмурніло.
— Що-що ви збираєтеся продавати?
— Танґриз. У нас є Безвтратний Виробник, і…
Митник натиснув кнопку пристрою, закріпленого на зап'ястку.
— Вибачте, ви повинні негайно залишити планету.
— Але ж ми маємо паспорти з відкритими візами…
— Згідно з нашими законами, ви маєте негайно відлетіти й забрати свого Безвтратного Виробника.
— Як таке можливе? — обурився Грегор. — У вас хоча б є свобода підприємництва?
— Тільки не для виробництва танґризу.
З десяток танків виповзли на поле космодрому й оточили корабель. Чиновник вийшов і почав спускатися трапом.