Зараз він походжає собі вулицями, вважаючи зміни неможливими. Він став мазохістом — його надихає нахабна правильність речей. Він став садистом — проповідує іншим божественну природу механічного порядку речей.
Чоловік повністю асимілювався із власним божевіллям чи божевіллям світу в усіх сенсах, крім єдиного. Ланіган нещасливий. Порядок і щастя — несумісні речі, яких не може примирити всесвіт.
Дипломатичний імунітет
— Проходьте, панове, — посол запросив їх до апартаментів, наданих йому Державним департаментом, — сідайте, будь ласка.
Полковник Серсі сів, придивляючись до персони, яка викликала ажіотаж у всьому Вашингтоні. З вигляду посла ніяк не можна було сказати, що він становить певну загрозу. Це був худорлявий чоловік у класичному коричневому твідовому костюмі, також наданому Державним департаментом. Обличчя мав розумне, витончене та байдуже.
«Людина як людина», — подумав Серсі, вивчаючи прибульця холодним безстороннім поглядом.
— Чим можу прислужитися? — посміхнувся посол.
— Президент доручив мені вашу справу, — сказав Серсі. — Я ознайомився з доповіддю професора Дар-ріґа, — він кивнув убік вченого зі свого супроводу, — але хотів би почути все особисто від вас.
— Авжеж, — прибулець запалив сигарету. Здавалося, він щиро тішиться тим, що до нього звернулися. Це здивувало Серсі, адже за тиждень, який минув від приземлення інопланетянина, у нього вже побували ледь не всі видатні вчені країни.
«Але у скруті завжди звертаються до армії», — нагадав собі Серсі. Він розвалився на стільці, недбало заклав руки в кишені. Правицею стиснув знятий із запобіжника пістолет сорок п'ятого калібру.
— Я прибув, — почав інопланетянин, — як повноважний посол імперії, що займає половину галактики. Я хочу передати вітання від мого народу й пропозицію стосовно вступу до нашого союзу.
— Зрозуміло, — відповів Серсі, — але у деяких вчених склалося враження, ніби це приєднання ви вважаєте обов'язковим.
— Ви приєднаєтеся, — посол випустив дим із ніздрів.
Серсі помітив, що Дарріґ заціпенів на своєму стільці й закусив губу, тож перемістив пістолет так, щоб легко вихопити в разі потреби.
— Як ви дізналися про нас? — запитав він.
— За кожним із повноважних послів закріплена нерозвідана ділянка космосу, — пояснив інопланетянин. — Ми обстежуємо кожну зірку цієї ділянки на наявність планет у її системі й кожну планету — на наявність розумного життя. Як ви знаєте, розумне життя в галактиці трапляється не надто часто.
Серсі кивнув, хоча й уперше чув про це.
— Коли знаходимо таку планету, ми приземляємося, ось як я, наприклад, і готуємо мешканців до вступу в наше об'єднання.
— А як ваш народ дізнається, що ви знайшли розумне життя? — поцікавився Серсі.
— Існує механізм сповіщення, який є частиною структури нашого організму, — відповів посол. — Він спрацьовує, коли ми виявляємо населену планету. Цей сигнал постійно надходить у космос і може сприйматися на відстані кількох тисяч світлових років. Кораблі спеціального призначення постійно перебувають у межах зони отримання сигналу від кожного посла, відстежуючи такі повідомлення. Коли вони отримують повідомлення, на відповідну планету відсилається команда для колонізації.
Він обережно струсив попіл із сигарети об край попільнички.
— Цей метод має очевидні переваги порівняно з надсиланням об'єднаних груп для дослідження та колонізації. Він дає змогу уникнути відрядження багатьох людей для пошуку, який може тривати впродовж десятиліть.
— Зрозуміло, — повторив Серсі, обличчя якого й далі залишалося непроникним, — ви можете детальніше розповісти про ці повідомлення?
— Вам ні до чого знати більше. Сигнал не можна виявити вашими методами, і, таким чином, не можна перехопити. Він передається, поки я живий.
Дарріґ затримав подих і глянув на Серсі.
— Тобто, якщо ви перестанете транслювати сигнал, — обережно перепитав Серсі, — нашої планети не зможуть знайти?
— Доти, поки цю ділянку космосу не почнуть досліджувати знову, — підтвердив дипломат.
— Як уповноважений представник Президента Сполучених Штатів, прошу вас припинити передавання сигналу. Ми не бажаємо входити до складу вашої імперії.
— Мені шкода, — посол легко знизав плечима. Серсі стало цікаво, скільки разів і на скількох інших планетах він уже грав цю сцену.
— Я справді нічого не можу вдіяти, — посол підвівся.
— То ви не зупините сигнал?
— Я не в змозі це зробити. Не можу контролювати послання після його активації. Дипломат відвернувся і відійшов до вікна.