Тиждень потому посла, який не мав нічого проти, перемістили у нову, більшу, камеру смертника з грубішими стінами. До старої ніхто не наважився б навернутися через радіоактивність та мікробів.
Посол повернувся до роботи з друкарською машинкою. Всі його попередні напрацювання були спалені, пошматовані або роз'їдені активними речовинами.
— Поговорімо з ним, — запропонував Дарріґ наступного дня. Серсі погодився. На даний момент інші ідеї вичерпалися.
— Проходьте, панове, — посол промовив це так весело, що у Серсі миттєво зіпсувався настрій, — мені шкода, що нічого не можу вам запропонувати. Через неуважність мені не давали ні їжі, ні води ось уже десять днів. Звичайно, це не так важливо.
— Радий це чути, — скривився Серсі. Вигляд у посла був чудовий: ніхто не сказав би, що його випробовували всіма засобами насильства, які лише могла запропонувати Земля. Серсі та його команда, навпаки, ніби пережили бомбардування.
— Нічогенький захист у вас, — по-дружньому похвалив Меллі.
— Добре, що вам сподобалося.
— Чи не розповіли б ви нам, як він працює? — вдав наївного Дарріґ.
— Хіба ви самі не здогадалися?
— Думаю, що здогадалися. Ви стаєте тим, що вам загрожує. Це справді так?
— Авжеж, — кивнув посол, — ви бачите, що я не маю секретів.
— Чи можемо ми запропонувати вам чогось іншого, — запитав Серсі, — щоб ви відімкнули цей сигнал?
— Пропонуєте хабар?
— Ну, так, — зітхнув Серсі. — Що саме ви..?
— Нічого, — похитав головою посол.
— Подумайте, будьте розважливі, — сказав Харрі-сон, — ви ж не хочете спричинити війну? Вся Земля об'єднається. Ми озброєні.
— Чим саме?
— Атомними бомбами, — почав перелічувати Меллі, — водневими бомбами. Ми…
— Ну то скиньте котрусь із них на мене, — запропонував посол. — Це мені жодним чином не зашкодить. Чому ж ви гадаєте, що це може якось загрожувати моєму народові?
Усі четверо замовкли. Про це вони не подумали.
— Здатність людей до війни, — вів далі посол, — це показник статусу їхньої цивілізації. Перший етап — використання простих механічних засобів.
Другий — використання зброї молекулярного рівня. Ви перебуваєте на порозі третього етапу, хоча вам ще далеко до майстерного володіння атомними і субатомними силами, — він приязно посміхнувся. —Мій народ досяг п'ятого етапу.
— І що ж це за етап? — поцікавився Дарріґ.
— Дізнаєтеся, — кивнув посол, — але, можливо, вам цікаво, чи типові мої можливості для інших представників мого народу? Не заперечую: ні. Щоб я міг виконати своє завдання, мені вбудовано певні обмежники, що забезпечують здатність лише до пасивної реакції.
— Чому? — не вгавав Дарріґ.
— З очевидних причин. Якби я мав можливість діяти активно, в хвилину гніву міг би знищити всю вашу планету.
— Гадаєте, ми в це повіримо? — гмикнув Серсі.
— А чому ні? Хіба це так важко зрозуміти? Ви не можете повірити, що є сили, про які вам нічого не відомо? Крім того, є ще одна причина моєї пасивності. Хіба ви й досі не здогадалися?
— Гадаю, ви намагаєтеся зломити наш дух, — припустив Серсі.
— Саме так. Сказане мною нічого не змінює. Модель завжди однакова. Посол прибуває і передає своє послання до сильної, дикої, молодої раси, подібної до вашої. Зчиняється шалений опір проти нього, робляться гарячкові спроби його вбити. Зрештою, після невдач, люди, як правило, повністю деморалізовані. Коли прибуває команда колонізації, ідеологічна обробка просувається набагато швидше, — він зупинився на мить, потім додав: — На більшості планет цікавляться філософською концепцією, яку я зобов'язаний запропонувати. Запевняю вас, це полегшить перехід.
Він простягнув стос друкованих аркушів.
— Може, хоч поглянете на це?
Дарріґ узяв папери й запхав до кишені.
— Якщо матиму вільний час.
— Рекомендую прочитати, — наголосив посол. — Ви майже дійшли до критичної межі. Чому б і не відмовитися від опору?
— Поки що — ні, — твердо відповів Серсі.
— Не забудьте ознайомитися з моєю концепцією, — наполягав посол.
Команда залишила кімнату.
— Слухайте, — сказав Меллі, щойно вони повернулися до себе, — таки лишилося ще те, чого ми поки не спробували. Як щодо психології?
—Усе, чого забажаєте, — погодився Серсі, — включно з чорною магією. Що ви маєте на увазі?
— Як я зрозумів, — почав Меллі, — посол миттєво реагує на будь-яку загрозу. У нього має бути захисний рефлекс, який діє за принципом «усе, або нічого». Я насамперед пропоную спробувати те, що не призведе до вмикання цього рефлексу.