— Наприклад? — пожвавився Серсі.
— Гіпноз. Можливо, вдасться щось вивідати.
— Авжеж, — зрадів Серсі, — спробуйте й це. Робіть бодай щось.
Серсі, Меллі та Дарріґ зібралися біля екрану, в кімнату посла запустили трішки газу легкої гіпнотичної дії. Одночасно через крісло, на якому сидів посол, пропустили електричний заряд.
— Це, щоб відвернути його увагу, — пояснив Мел-лі. Посол зник, перш ніж електричний струм вразив його, потім знову з'явився у своєму кріслі.
— Достатньо, — прошепотів Меллі й закрив клапан. Вони спостерігали далі. За якийсь час посол відклав книгу й втупився перед собою.
— Як дивно, — промовив він, — Альферн мертвий. Гарний друг... Просто безглузда випадковість. Як він вскочив у цю халепу? В нього не залишалося жодних шансів. Але таке трапляється нечасто.
— Міркує вголос, — прошепотів Меллі, хоча посол не міг почути, — озвучує свої думки. Його друг, напевно, не йде йому з думки.
— Звичайно, — вів далі посол, — Альферн мав колись померти. Безсмертя не існує — поки що. Але саме так… Без жодного захисту. Там, у космосі завжди несподівано натрапляєш на це. Зворотній бік завжди чигає на тебе.
— Його організм не реагує на гіпноз як на загрозу, — прошепотів Серсі.
— Але ж, — промовляв сам до себе посол, — принцип упорядкованості зазвичай спрацьовує дуже добре, стримуючи все це, залагоджуючи невідповідності.
Раптом він скочив на ноги, його обличчя на мить сполотніло, він вочевидь намагався пригадати, що говорив. Потім розсміявся.
— Хитруни. Це вперше ваш трюк вдався і — востаннє. Але, панове, це нічого вам не дасть. Я й сам не знаю, як мене можна вбити. Він стояв посеред порожньої кімнати й реготав.
— Крім того, — продовжив посол, коли пересміявся, — колонізаційна команд досі вже визначила напрямок. Вони знайдуть вас — зі мною чи без мене.
Він знову сів, посміхнувся.
— Це спрацювало! — вигукнув Дарріґ. — Не такий уже й невразливий цей тип. Щось же вбило його друга Альферна.
— Щось у космосі, — нагадав Серсі. — Цікаво, що ж саме?
— Дайте подумати, — уголос розмірковував Дар-ріґ. — Принцип упорядкованості. Це має бути якийсь невідомий нам природний закон. А зворотній бік… Що може означати зворотній бік?
— Він сказав, що колонізаційна команда однак знайде нас, — нагадав Меллі.
— Розберімося спочатку з тим, що слід вирішити в першу чергу, — відмахнувся Серсі. — Він, можливо, блефує... Хоча навряд. Однак нам все-таки доведеться в першу чергу позбутися посла.
— Здається, я здогадався, що означає зворотній бік! — вигукнув Дарріґ. — Це вражає. Можливо, це допоможе створити нову космологію.
— То що ж воно таке? — зацікавився Серсі. — І чи зможемо ми це якось використати?
— Гадаю, що так. Але дозвольте спочатку мені самому розібратися. Мабуть, поїду до свого готелю. Хочу звірити все з науковою літературою. Прошу не турбувати мене кілька годин.
— Ну гаразд, — погодився Серсі. — Але ж про що йдеться?
— Ні, ні, я можу помилятися, — замахав руками Дарріґ, — дайте мені попрацювати.
Він поспіхом вийшов з кімнати.
— Як думаєш, до чого він хилить? — запитав Меллі.
— І гадки не маю, — Серсі знизав плечима. — Да-вай-но ще випробуємо ці психологічні штучки.
Спочатку вони заповнили кімнату посла водою на кілька футів. Не так, щоб його потопити, але достатньо, щоб спричинити певні незручності.
Додали світло. Вісім годин воно блимало в кімнаті посла — то яскраве, таке, що сліпило й крізь повіки, то тьмяно, дратівливо миготіло.
Потім долучилися й звуки — вереск, зойки, пронизливий крик, скреготіння, посилене в тисячу разів шкрябання нігтями по шиферу, чудернацькі звуки смоктання, регіт і шепіт.
Нарешті — запахи. І взагалі все, що тільки можна було вигадати, щоб довести людину до божевілля.
Посол мирно спав серед усього цього рейваху.
— Отже, — наступного дня хрипкувато підсумував Серсі, — доведеться нам ще довго сушити мізки цією проблемою.
Психологічні тортури жодним чином не зачепили посла, здавалося, відбилися лише на Серсі та його людях.
— Де в біса цей Дарріґ?
— Досі працює над своєю ідеєю, — відповів Меллі, потираючи заросле щетиною підборіддя, — сказав, що вже наблизився до мети.
— Відштовхуватимемося від припущення, що він не знайде рішення проблеми, — зітхнув Серсі. — Вмикайте мозок. Наприклад, якщо посол може перетворитися на що завгодно, то чи є щось таке, на що він перетворитися не зможе?
— Гарне запитання, — кивнув Харрісон.
— Це стосується його реакції, — вів далі Серсі. — Не варто кидати спис у людину, яка може перетворитися на нього.